трудящих Волині проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної вій-ни (В. О. Замлииський), співробітництва прикордонних областей СРСР і воєводств ПНР (В. П. Колесник) та колективні монографії «Історія Волині» (1988), «Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область» (1970), «Нариси історії Волинської обласної пар-тійної організації» (1981).
Певний доробок в розробці історичної проблематики мають, су-спільствознавці інших вузів. З-під їх пера вийшли праці з історії проникнення іноземного капіталу в економіку західноукраїнських земель в епоху імперіалізму (Я. С. Хонігсман), історії робітничого-класу Галичини (В. К. Макаєв), аграрних відносин в Галичині в епоху імперіалізму (П. В. Свєжипський), боротьби трудящих захід-них областей УРСР проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни (В. Ф. Надим'янов, А. М. Черненко), а також з історіографії, наприклад, аналіз історіографічної спадщи-ни Я. Ф. Головацького (З. М. Матисяневич) Ізажливими.
Розвиток галузей історичної науки
Науковими напрямами стали дослідження в такій галузі історичної науки, як етнографія, а також з історії мистецтва. Проводились вони відповідними відділами Музею етнографії та художнього промислу АII УРСР (з 1982 р.— Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії їм. М. Т. Риль-ського AН УРСР). Зусиллями вчених відділу етнографії виконано1 значний обсяг робіт над створенням Атласу матеріальної культури українського народу, вивченням змін в побуті і культурі трудящих західних областей УРСР за роки Радянської влади, дослідженням історії та визначенням шляхів підвищення соціальної й ідеологічної ефективності сучасних свят та обрядів на Україні. Ними видано чи-мало монографій (Н. І. Здоровега, Е. І. Сявавко, Л. С. Худаш), на-укові збірники «Народні традиції сьогодні» (1963), «Нове тради-цією стало» (1978), колективну працю «Соціалістична обрядовість на Україні. Історичний досвід та сучасні проблеми» (1983).
Значний науковий інтерес становлять виконані етнографами ком-плексні дослідження культури і побуту та етнічної історії україн-ських горян — бойків, гуцулів в рамках програми Міжнародної ко-^ місії по вивченню народної культури Карпат і Балкан (МККБ). У відповідності з програмою вивчались питання заселення Кар-пат (Ю.Г.Гошко), полонинське господарство (М. Д. Мандибура), народна агротехніка (С. П. Павлюк), народне харчування (Т. О. Гоптар), народна медицина (3. Е. Болтарович), ономастика (М. Л. Ху-даш, М. О. Демчук). Підсумком згаданих робіт став вихід у світ історико-етнографічних досліджень «Бойківщина» (1983) і «Гуцульщина» (1987) та книги «Українські Карпати. Культура» у складі: академічного чотиритомного видання на цю тему (1988—1989).
Тісне співробітництво налагодив відділ етнографії з вченими Ін-ституту мистецтвознавства, етнографії і фольклору АИ Білоруської РСР над історико-етнографічним дослідженням Полісся. Спільними силами видана двотомна колективна монографія «Полісся» (1988— 1989).
Вченими відділу досліджено ряд питань історії української етно-графії (Р. Ф. Кнрчів, 3. Е. Болтарович).
Певний час музей видавав серійний науковий збірник пвд назвою “Матеріали з етнографії”
Висновок
Пошукова праця вчених гуманітарних наукових закладів Акаде-мії наук Української PСP та кафедр суспільних наук вищих на-вчальних закладів західних областей УРСР є помітним внеском у розвиток наукової думки не тільки в регіоні, а й в республіці і в країні, а також у міжнародне наукове співробітництво. В загаль-ному контексті радянського суспільствознавства результати їхніх досліджень стали важливим засобом пізнання світу, виявлення за-кономірностей суспільного розвитку, формування наукового світо-гляду суспільства і соціалістичної суспільної свідомості, а тим са-мим суттєвим фактором прискорення суспільного прогресу. Із зро-станням ваги суспільствознавчих досліджень збільшувався їх вплив па соціальну практику, все відчутнішою ставала їх роль в ідеоло-гічній роботі, в громадсько-політичному і духовному житті. Суспіль-ні науки великою мірою спричинилися до подолання в свідомості певної частини населення західних областей УРСР залишків бур-жуазної ідеології, утвердження в широких масах трудящих кому-ністичного світогляду, масового атеїзму, ідей дружби народів і соціалістичного інтернаціоналізму. За їх допомогою в регіоні за роки Радянської влади сформувався досить високий духовний потенціал, здатний благотворно впливати на різні сторони суспільного життя.
Визнанням великих заслуг на науковій ниві було обрання В. І. Борковського членом-кореспондентом АН СРСР та І. П. Крип'якевича академіком АН УРСР (1958). Про це ж саме свідчить присвоєння почесних звань заслу-женого діяча науки Української РСР І. П. Крип’якевичу (1961) і Д.Л.Похилевичу (1972) Заслуженого діяча вищої школи Української СРС. Отже, справа їхньої честі – внести цінний вклад в розвиток історичної та і взагальному всієї української науки. Цього повинні прагнути і ми.
