Однією з найважливіших форми контактів римської імперії з племенами ближньої варварської периферії були контакти на Лімесі. Лімес, який утворився в Іст.н.е. по лінії Рейну та Дунаю, у середині ІІст.н.е. став складною системою прикордонних комунікацій, які визначали характер військової, політичної й торгівельної взаємодії риму та варварів.

Динаміка розвитку взаємовідносин Риму із «зовнішнім світом», з яким місто зіткнулося одразу ж після виникнення, особливої активності набула в період існування Імперії і, особливо, в часи Великого переселення народів, коли північні, північно-східні і східні провінції держави постійно відчували на собі тиск варварської сили. Одним із представників цього «іноземного світу» було плем’я готів, яке у першій третині ІІІст. оселилося на теренах Північного Причорномор’я, потрапивши у сферу впливу латинсько-грецької культури.

Взаємовідносини з римлянами на даному етапі розвивались при наявності в Імперії глибокої соціально-політичної кризи, а тому ускладнення, які виникали під час цих стосунків Рим вирішував дуже важко, дедалі частіше вдаючись до тактики мирного врегулювання проблеми. На маючи змоги постійно відбивати широкомасштабні сухопутні і морські походи готів, римські імператори дедалі частіше дозволяли окремим їх племенам оселятись на північно-східних теренах держави на різних правах і формах залежності.

У період з середини ІV – до початку Vст. в результаті тісного співжиття готського і римського елементу на одній території, процеси варваризації стали настільки помітними, що, навіть, змушувало Рим шукати різні шляхи вирішення цієї проблеми, подекуди вдаючись до не зовсім вдалих кроків. Саме тому після 378р., de facto, римляни втратили можливість тримати ситуацію в регіоні під контролем, все більше сприяючи варваризації суспільства.