Вступ.

Пережити свій час дано небагатьом. Один серед них – Сталін. Ще довго не стихатимуть суперечки про його роль в нашій історії, що супроводжуються епітетами, забарвленими і ненавистю і шанобою, і смутком, і вічним подивом. Так не інакше, на долі Сталіна ми ще раз переконуємось, що, зрештою, влада великих ідей сильніша за владу людей. Якими б вони титанами не здавались.

Спроба створити портрет Й.В. Сталіна – чи просто екскурс у недалеке минуле. Не можна забувати про процеси історії, які все більше віддаляють нас дистанцію часу, продовжують впливати і довго впливатимуть як на сьогодення так і на майбутнє. А воно часто значно ближче, ніж дехто вважає.

Зрозуміти особистість Сталіна сьогодні надзвичайно важко, так як література, в якій містяться описи політичної діяльності та самої особи Сталіна, описують одні і ті ж події в різному трактуванні. Часто можна зустріти непогодженість в самій біографії вождя, в його революційній діяльності та особистому житті. Мимовільно, у деяких авторів, виникає питання: може І.В. Джугашвілі і І.В. Сталін – це різні люди !

Але щоб все це зрозуміти, необхідно згадати, що в 1988 – 1989 рр. В Радянському Союзі існувала цензура, без дозволу якої не вийшла в світ жодна публікація. А також одразу після революції І.В. Сталін починає виявляти документи про самого себе, витягати їх із місцевих архівів і обмежувати до них доступ в Москві. Сам він вписував в свою “коротку біографію” неіснуючі факти і незаслужені оцінки.

З цих та інших причин, особа Сталіна залишається оточена таємницею та великою кількістю загадкових фактів. Тому створення портрету І.В. Джугашвілі (Сталіна) містить в своїй основі деякі перешкоди, в зв’язку з неузгодженістю деяких фактів, спогадів чи думок.

Соціально – психологічний портрет І.В. Джугашвілі (Сталіна)

При описі соціально – психологічного портрету Сталіна, слід приділити значну увагу дитячим і юнацьким рокам. Справедливо вважаючи, що основні риси особистості формуються в дитинстві і юності. Як відмічає в своїй книзі про Сталіна П. Улам, саме бідність і суворе дитинство Сталіна залишили невиправлений слід на усьому його житті перетворивши його дуже рано в недовірливу і грубу людину, без сентиментальностей, що погано володіла російською мовою, яка страждала від комплексів неповноцінності, і амбіційності. 3; 14

Уже з дитинства Сталіну була властива впертість і прагнення переважати над своїми ровесниками. Він не відрізнявся великими здібностями, але був впертий і багато читав. Невеликого зросту і фізично слабкий, Сосо не міг розраховувати на успіх в хлопчачих бійках і боявся бути побитим. Він швидко став скритим і мстивим, і все життя не долюблював високих і фізично міцних людей. Устремління до слави рано оволоділо розумом і почуттями Сталіна. Але він був бідний, вважався гіршим і розумів, що бідний грузинський юнак із маленького провінційного міста небагато зможе досягти в царській Росії.

Окрім того сім’я Джугашвілі почала розпадатись, що також мало свій вплив на Сосо. Він все більше і більше був відданий сам собі. І чим менший був вплив сім’ї, тим сильнішим ставав вплив вулиці.

Сосо переніс віспу, в результаті чого лице і руки в нього залишились рябими, також відомо, що Сталін мав дефект лівої руки, причини виникнення якого мають кілька версій.

В будь-якому випадку з шести років Сосо став втрачати здатність грати в деякі дитячі ігри. А оскільки з дитинства він був схильний до лідерства, це не могло не зачіпати його дитяче самолюбство, і, можливо, являлось однією з причин його постійних конфліктів з ровесниками.

Все це сприяло формуванню у нього деякої відчуженості по відношенню ровесників, озлобленості і жорстокості по відношенню до образників.

До того ж необхідно додати, що протягом століття Грузія була ареною безмежних воєн. Тому виховання жорстокості було невід’ємною частиною суспільного виховання.

Вихованню жорстокості сприяли і деякі дитячі ігри. Багато ровесників Сосо мали рогатки і самопали. Мав їх і Сосо. По спогадах сусідки, він дуже любив вбивати пташок.

Вплив на формування особистості Йосифа, мав його батько. Товариш по школі розповідав як Віссаріон своїм грубим відношенням до дружини і сина та жорстокими побоями “... виганяв із серця Сосо любов до бога і людей, і сіяв відразу до власного батька”. 4, 626

Рабське становище грузинської жінки в сім’ї наклало на нього свій відбиток на все життя. Сталін пізніше визнав програму яка вимагала повного рівноправства жінок, але в особистих відносинах назавжди залишився сином свого батька, і дивився на жінку як на нижчу істоту, що призначена для необхідних, але обмежених функцій.

В духовному училищі Сталін навчився добре писати на російській мові, але вільно говорити не міг так і до кінця свого життя. По російськи він говорив тихо і повільно. Тому в революційному середовищі , де ораторські здібності цінилися особливо високо, Сталін постійно почував відчуття неповноцінності.

Семінарія повпливала на Сталіна двосторонньо: там був строгий режим і дисципліна тому вона виховувала не тільки вірних слуг режиму і церкви, але й революціонерів, а з іншої сторони вона мала інше відношення: вона розвинула і раніше властиву йому хитрість і грубість. Догматизм і нетерпимість, характерні для його статей і виступів, стиль також склався не без впливу церковної освіти. В книзі “Тільки один рік” дочка Сталіна писала: “Церковна освіта була єдиною системною освітою, отримана моїм батьком. Я переконана, що церковна школа де він провів в загальному більше