10 років, мала величезне значення для характеру батька на все його життя, підсилюючи і укріплюючи вроджені якості. Релігійного почуття у нього ніколи не було. Безкінечні молитви, насильницьке духовне навчання могли викликати у молодої людини ні на хвилинку не віруючої в дух, в бога, тільки зворотній результат: крайній скептицизм до всього “небесного”, “піднесеного”. Результатом став навпаки, крайній матеріалізм, цинічний реалізм “земного”, “тверезого”, практичного і приниженого погляду на життя. Замість духовного досвіду він розвинув в собі зовсім інше, близьке знайомство з лицемірством, дволикістю, таким характерним для немалої частини духовенства, яка вірує лише зовнішньо, тобто не вірує взагалі. Із свого семінарського досвіду він зробив висновок, що люди нетерпеливі, грубі, обманюють свою паству і тим тримають її в руках і на кінець мають багато слабкостей. Нетерпеливість, нездібність погодитись з протилежною думкою, якщо вона очевидно більш здорова, я відношу в ньому також за рахунок досвіду, винесеного з семінарії, де вихованням прививалась фанатизм і нетерпеливість”. 3; 17
Уже в роки навчання товариші відмічали у Йосифа схильність знаходити в інших тільки погані сторони і з недовірою відноситись до безкорисних прагнень. Він вмів грати на чужих слабкостях і зводити своїх суперників лобами.
Сталін не просто пробився до трону, але й зумів в значній мірі створити його для себе. У нього були видатні здібності, які дозволяли саме йому усунути суперників осідлати процес перетворення безконтрольної влади партії в абсолютну особисту владу. Ніхто не може заперечити ці специфічні технологічні здібності Сталіна як апаратника – закулісні заговори, демагогія, уміння очікувати, безпідставна недовірливість, примітивне, але саме тому досягавши цілі, підступності, безвікова пам’ять виносливість, необмежена самовпевненість, “східна” непроникливість, знання простих людських слабкостей, природний практичний розум, чітко відпрацьований імідж, відсутність будь-яких обтяжливих для політика прив’язаностей, погрішностей і принципів 4; 12.
Овації на славу собі Сталін заохочував і, інколи розстрілював тих, хто мало йому аплодував. Сталін насолоджувався власною владою. Він проявив особисту мстивість, злопам’ятство, садизм і інші темні пристрасті, властиві його натурі. І при цьому не врахував жодні класові інтереси і діяв, інколи навіть наперекір цим інтересам – виявляючи виключно особисту жорстокість, особисту підступність і особисте прагнення влади.
Джугашвілі володів єдиною виключно геніальною здібністю. Він як ніхто інший розбирався в людях і бачив їх наскрізь. І тому дуже вдало підібрав кадри. Людей талановитих або самостійних він знищував і оточив себе виконавцями, які ніяк не могли з ним конкурувати і боялися його більше за вогонь. Крім цього добре розбираючись в людях, він вмів так їх розставляти і стравлювати їх між собою, що в кінцевому рахунку не йшло на користь йому самому.
Сталін вмів зачарувати людей своїми манерами. Вмів зберігати маску непроникності, за якою приховувалось щось непередбачене.
Сама влада його приваблювала як гра людськими життями. Сталін любив заманювати свою жертву з почестями і в той же час інколи трохи страшно вибиваючи її з рівноваги. Перед тим як розстріляти, він не понижував, а підвищував людину на посаді, створюючи оманливе відчуття, що все добре.
В грі з людиною і над людиною Сталіну важливо було надати своїй владі недосяжну загадковість, велику ірраціональність, але Сталін її ще згущав, театралізував4; 120.
Сталін - це людина, збочена владою, але як ніхто розуміючий природу влади. І один з самих основних гвинтів Сталінської влади – таємниця якою він себе оточив. Тому Сталін був не просто безжалісний диктатор, але і свого роду гіпнотизер, що зумів поставити себе на місце Бога і видушити з людей відповідне відношення. Сталін розумів, що влада повинна бути таємницею, і цією таємницею ніби оточений культ Сталіна звідси і відчуття, що Сталін все знає і все бачить.
В книзі Ж. – Ж. Марі “Сталін” можна прочитати: “Коба не володів такими костями, що дозволяли керувати малиновим заворушенням, ораторськими здібностями, живістю думки, широтою погляду, почуттям завтрашнього дня, ентузіазмом. На кінець, коли маси підвищують на мить своє повсякденне існування, щоб зробити свою історію, Сталін, холодна і скрита натура, губився. Здібний до закулісних маневрів він бентежився... Коба і революція не знали один одного”3; 18.
Але не можна так стверджувати. Так, Сталін не був трибуною революції, він не володів живістю думки, але революція розкрила багато сторін Сталінської натури, і він приймав участь в багатьох її важливих подіях, хоча і надавав перевагу діяти не на першому плані.
Не маючи ораторських здібностей, Сталін без сумніву володів організаторським талантом. Чисельність більшовицьких партій, що росла з місяця в місяць з виключною швидкістю є свідченням цього.
До 40 – 45 рр. Сталін суттєво змінився. Він тримався дуже впевнено, але просто і дещо грубувато. Дружина видатного радянського дипломата А.А. Йоффе, писала: “Тримався Сталін простаком, славним малим. Дуже комунікабельний, зі всіма на дружній нозі, але не було в нього жодного правдивого жесту... Взагалі Сталін був рідкісний актор, здібний кожного разу, за обставинами, змінювати маску. І одна з улюблених масок була саме ця – простий, добрий хлопець без претензій, що не вміє приховувати своїх почуттів” 3;67.
З часом його лицемірство стало його другою натурою, і кожна маска, здавалось органічно виражена його сутність. То він грав роль звичайного хлопця, то старого виконавця партій – честі, то – всемогучого Вождя. Сталін вживався в кожну роль настільки добре, що починав сам вірити в новий образ.
Такі властивості інтелекту, як хитрість, віроломство, здібність грати