на низьких властивостях людської натури, розвинуті у Сталіна надзвичайно і при сильному характері є могутньою зброєю в боротьбі. І все ж взяти в цілому Сталін залишається опосередкованістю. Він не здатний до узагальнень, ні до передбачення. Його розум обмежений не лише блиску і польоту, але навіть здібності до логічного мислення. В цій слабкості сила Сталіна, так як бувають історичні задачі, вирішити які можна лише відмовившись від узагальнень.
В своїх спогадах Б. Бажанов змальовує правдоподібний портрет Сталіна: Сталін мстивий, підозрілий, грубий, у нього немає будь-яких стримуючих моральних принципів. Він умілий і хитрий інтригант, надзвичайно скритий і добре володіючий собою. На ньому завжди простий костюм, і він веде дуже простий спосіб життя. У нього немає тяги до розкоші або до благ життя... Людина сильної волі, він одночасно і надзвичайно обережний, а інколи нерішучий. Він часто не знає як бути і що робити в складних політичних обставинах, але вміє не показувати свою не рішучість і не рідко надає перевагу йти за подіями, ніж ними керувати. Жінками Сталін не цікавився. Ним володіла одна всепоглинаюча пристрасть до влади, але він терпеливий і вміє очікувати, перш ніж нанести удар по своїм політичним конкурентах. Від природи він не дурний, і не обмежений здорового глузду3; 69.
Щодо цілей та намірів Сталіна, то необхідно зауважити, що він не просто “висувався” Леніним, але й сам активно намагався висунутись в “фігури першого класу”, використовуючи підтримку Леніна. Сталін вичікував коли стане в нагоді його уміння “натискати” і його майстерність політичної інтриги. Сталін був мовчазним навіть тоді, коли знаходився у невеликому колі знайомих. Але він вмів надавати своїм коротким реплікам особливого значення.
На його меті був процес деформації внутрішньопартійної демократії: крок за кроком йшло взаємне відчуження “верхів” і “низів”, паралізувався взаємний зв’язок, закінчилось соціалістичне вивчення місцевих партійних організацій, сформувалися стереотипи, що викликані створити в суспільній свідомості культ вождя, втлумачити віру в його зверхлюдські здібності.
Таким чином, створювались передумови для розквіту культу особистості Сталіна, для утвердження режиму одноособової влади. Єдиновладдя Сталіна складало вершину айсберга, що отримав назву директивно-репресивний, адмістративно-командної системи керування7; 5.
Троїцький так характеризує особистість Сталіна: “Ті, хто судив по звичайним буденним проявам про діяльність Сталіна... бачили з однієї сторони його значимість, а з іншої сторони, ніяк не могли визнати його інтелектуального авторитету... Він був більше інших наділений волею і честолюбством, але він не був ні розумніший інших, ні освіченіший інших, ні красномовніший. Він не володів тими якостями, які приваблюють симпатії. Але природа щедро наділила його холодною настирливістю і практичною смикалкою. Він ніколи не підкорявся почуттям, а завжди вмів підкорити їх підрахунку...
Воля господарювання над іншими була основним гвинтиком його особистості... 2; 250.
На перше місце серед якостей які вивели Сталіна в число великих діячів національної та світової історії, слід поставити більшовизм в Ленінському розумінні його слова. Зараз цим словом прийнято позначати схильність до насильства, диктаторськими методами. А тоді, під більшовизмом розумівся комплекс якостей, основою якого було активне життя, відданість інтересам робочих і ненависть до гнобителів, повне підкорення себе революції і вимогам партії, принциповість і безкорисність. Сталін був типовим більшовиком. На більшовизмі був заснований його авторитет і його культ.
Другою характерною рисою є безжалісна воля. Його вольовий тиск на людей, людей історичні процеси, а швидше всього переобрати самого себе, свої слабкості – не терпіли меж. Добре знаючи важливість вірного рішення Сталін йшов до його прийняття повільно, обережно. Не зважаючи, всіх вислуховуючи, приховуючи і змінючи свої помітки, але після прийняття рішення змінювався. Він виходив з того, що абсолютно вірних рішень не буває, але достатньо вірне часто губиться його переглядом по будь-якій причині і без причини.
У Сталіна – людини, заглибленої в себе, практично не було справжніх друзів, в своїх думках і справах він нагадував самотнього слона. Політичні розрахунки, емоційна сухість і моральні глухоти, не дозволили йому придбати і зберегти друзів. Сталін володів живим і не спокійним темпераментом. Він запитував себе і інших, полемізував – сам з собою і з іншими2; 257. У нього була пристрасна натура з багатьма обличчями, причому кожне з них настільки переконливе, що здається, що він ніколи не удавав, а завжди відкрито переживає кожну із своїх ролей.
Джимаса пише: “Сталін – нервова, розумна, добре усвідомлюючи свою значимість, але скромна в житті людина... Замкнутість і підступництво Сталіна створювали видимість характеру холодного і нечутливого. Насправді він був людиною сильних бурхливих емоцій, хоча і це, звичайно, перебувало в підпорядкуванні у наміченої цілі... Він володів видатною пам’яттю: безпомилково орієнтувався в характері літературних персонажів і реальних осіб, пам’ятав масу обставин не помилявся визначаючи сильні і слабкі сторони окремих держав і державних діячів. Того, що він приховував свою неосвіченість або соромився її, помітно не було. Якщо і ставалось, що він не повністю розбирався в суті якоїсь розмови, то насторожено, нетерпеливо очікував коли зміниться тема...” 2; 260.
При розгляді особистості Сталіна, заслуговує уваги особливий службовий стиль, який поряд з іншими обставинами зіграв свою роль в тому, що його діловий авторитет був виключно високим. І.С. Ісаків пише: “Важко сказати, чи був він стриманий взагалі, мабуть ні. Але оболонку цю він давно надів на себе як шкіру, з якою звик до такої степені, що вона стала його другою натурою. Це була