В вересні 1959 р. на Генеральній Асамблеї ООН висунуто пропозицію загального роззброєння на протязі трьох років. В червні 1961 р. Хрущов і Кеннеді заявили про домовленість щодо загального роззброєння. В грудні 1959 р. Досягнуте рішення щодо Антарктиди (заборона розміщення ядерної зброї північніше 600), використання її тільки в мирних цілях. З 1958 р. Ведуться переговори про заборону ядерних випробувань (західні держави затягнули їх на п’ять років) 8;С.431 - 432.

Разом з тим в кінці 50-х рр. створюється 6 типів балістичних ракет: МБР “Атлас”, “Титан”, “Мінітмен”, РСД “Тор”, БРПЛ “Поларіс”, РСД “Юпітер”.

В СРСР на цей час розроблялись ракети СС-6, СС-4 (на озброєнні їх було приблизно 200).

В 1961 р. до влади США прийшла адміністрація Кеннеді, яка замінила доктрину “масованої відплати” на – “гнучке реагування” або “дозованого використання сили”. Суть зводилась до: стримування свідомого нападу на США шляхом постійної підтримки здатності завдавати неприйнятної шкоди противнику, збереження балансу сил.

Але нестійкість доктрини виявилась вже восени 1961 р. Під час т. зв. “Карибської кризи”. За 1959 – 1961 рр. США фактично оточила СРСР своїми ракетами в Європі: Англія, Туреччина, Італія, ФРН.

Відповідно, СРСР розгорнув розміщення території дії ракети РСД – Р-12, Р-14 ( за класифікацією НАТО – СС-4, СС-5) і приступив до розміщення стратегічних систем: МБР СС-7, СС-8, та розробки СС-9, СС-11 та радянського еквівалента БРПЛ “Поларіс” (СС-Н-6).

“Радянські ракети СС-4, СС-5 були розміщені на Кубі, що скоротило час реагування з 15 до 2-3 хв, хоча Макнамара (міністр оборони США) підкреслив, що ці ракети не дають СРСР ніяких переваг, а Банді (помічник президента по національній безпеці) пропонував не робити з цього великої проблеми” 12;С.181-187; 10; с.262-263; 9; с.43-47.

Адміністрація Кеннеді вимагала все таки вивезти ракети. Макнамара інформував Кеннеді, що при першому ударі загинуть приблизно 50 млн. американців, якщо буде використано ядерну зброю. Світ був на волоску від ядерної війни. В результаті домовленостей СРСР вивезли ракети з Куби (1962 р.), а США – відповідно з Туреччини і Європи (1963 р.) 7;С.18-19.

Карибська криза мала суперечливі наслідки нею був даний імпульс початку контролю над процесом стратегічного озброєння, з іншого боку гонка озброєнь продовжувалась ще швидшими темпами.

Після Карибської кризи 1 серпня 1963 р. В Москві був підписаний договір про обмеження гонки ядерних озброєнь – “Договір про заборону випробування ядерної зброї в атмосфері, космосі, і під водою”. Фактично, цей договір створив передумови для підписання 1968 р. договору “Про нерозповсюдження ядерної зброї”. Але дозвіл на проведення випробувань під землею дав змогу удосконалити ядерну зброю через, що прикриваючись роззброєнням гонка продовжувалась.

Отже, радянсько-американські відносини (1947-1962 рр.) характеризуються активним нарощуванням ядерної зброї, технологічним військовим прогресом викликаним відповідними обставинами того часу і результатом біполярної структури світу навіть при спробах СРСР і США знайти компроміс щодо обмежень – “контроль над озброєнням” був своєрідним прикриттям як для одної, так і для іншої країни щодо розробки нової зброї масового знищення.

Література.

Абаренков В,П, Политика США в области “контроля над вооружениями”. – М.: Наука, 1987. – 177 с.

Берге Вандер Иван. Историческое недоразумение? «Холодная война». 1917 – 1990. – М.: Международные отношения, 1996. – 304 с.

Громыко А.А. Памятное. В 2 кн. – кн. 1 – М.: Политиздат, 1988. – 413 с.

Жуков Ю.А. СССР – США: дорога длиною в семьдесят лет или рассказ о том, как развивались советско-американские отношения. – М.: Политиздат, 1988. – 318 с.

Ковтун С. “Холодная война”парадокси одной трагедии //Международная жизнь. – 1998. - № 8. – с. 23 – 32.

Макаричев А. Из истории «Холодной войни” психологическая стратегия 1946 – 1990. // США. ЭПИ. – 1997. - №6. – с.72-81.

Макнамара Р. Путем ошибок - к катастрофе. Опыт выживания в первом веке ядерной эры. – М.: Наука, 1988. – с.123.

Мжнародні відносини та зовнішня політика (1945 – 70 роки). Підручник Манджола, М.М. Білоусов, Л.Ф. Гайдуков та ін. – К.: Либідь, 1999. – с.558.

Рогов С.М.Советский Союз и США: поиск баланса интересов. – М.: Международные отношения, 1987. – с. 342.

Сергеев Е.У. Новейшая История. Подробности. 1945 – 1999. – М.: «Издательство Астрель», «Олимп», «Фирма». Издательство «АСТ», 2000. – 576 с.

Стоун Джереми. Дорогу осилит идущий. Гл.из книги. Отношение США и СРСР // США. Канада. – 1999. - №10. – с.66 – 74.