В 90–х роках коли формується структура міжнародних ісламських боєвиків починаючи перехід від доктрини Монро США до колоніального неоглобізму наслідки спостерігаються спостереженню і досі: теракти 11 вересня, захоплення театру в РФ тощо. Відповідна реакція ісламістів руйнуваннями ВТЦ була сприйнята США, не як попередження. Вони і далі залишались “батьком світу” [28, с.9].

Навчались військово–диверсійній діяльності різні етнічні групи: від чеченів з Росії до уйгурів з Китаю. Найбільші двадцять таборів було виявлено в Кабулі [40, с.160].

Достеменно відомі ідеологи та теоретики ісламського тероризму релігійні фанатики: Саліфулла, Ахтар. Знайдено сліди терористів з Східної Європи, наприклад: громадяни Чехії, Болгарії навчались в таборі населеного пункту Айнак провінція Логар. Наголос ставився на Ісламський Рух Узбекистану (ІРУ).

В серпні 2000 р. відбулась всесвітня нарада в пакистанському місті Музаффарабад про початок терористичної боротьби та ісламського фундаменталіського руху. Присутні представники з Південно–Східної Азії, Далекого та Близького Сходу, країн Перської затоки, країн СНД. Представлені наступні організації із поданого в додатку списку: “Аль Каїда”, “Харакат уль–ансар”, “Лашкар е–тайба” та ін.

Через два місяці найактивніші терористи з таборів “Аль–Фаррух” і “Аль Бадр” почали теракти по світі.

У кінці 90–х помітною стала і наркоторгівля як засіб ідейного закріплення. За даними Програми по контролю за незаконним обігом наркотиків на 1999 рік вироблено в Південній Азії 4580 тонн опіуму, що складає ѕ світового обігу [65, с.19]. По світі площі “Талібану” складали 44552 га землі. Підтримку в розповсюдженні ісламської літератури, тлумаченні Корану на шляхах ісламських терористів надавали: “Ліга ісламського світу”, “Джіхад аль ісламій”, “Фонд згоди”, “Міжнародна організація ісламської допомоги”, Товариство відродження ісламської спадщини, тощо.

Згідно даних науковців перші спроби боротьби з тероризмом започатковані свідомо лише в 2000 році із створенням російсько–індійської та американо–російської робочих груп по протидії тероризму та наркоторгівлі.

Отже, ми дали характеристику одному з центрів міжнародного тероризму ісламського характеру. Прослідкуємо ідеї тероризму, згідно турецького політика Б.Еджевіта, “жодна держава мусульман не була демократична”. [2, с.127]

Ідеї тероризму:

1.Священна війна – джихад, трактується, як боротьба з заможними, білими людьми, можливість сприяти і бути виконувачем настанов Аллаха.

2.Тероризм – ідейно політична і соціо–економічна боротьба окремих верств чи групи людей задля задоволення власних меркантильних інтересів засобами насилля, примусу, залякування, вимагання іншими діями незаконного антигуманного характеру із непередбачуваними наслідками.

3.Ідейний тероризм – боротьба психологічно–структурованої групи з будь–чим прозахідним, європейським, російським, американським елементом задля попереднього приниження силою думки і вищості однієї цивілізації, культури над іншою з подальшим кровопролиттям до виснажливого конфлікту локального характеру з мізерними шансами на мир. Виняток становлять лише війни 1973 – 2000 років.

4.Ісламський вид боротьби за правду та істину (ісламський тероризм) – шлях специфічних ударів арабів під прикриттям мирного населення і жертв з обох боків під виглядом фундаменталізму [79, с.185].

За сучасними визначеннями прихована ідея реінкарнації істинного мусульманства. Згідно Б.Еджевіта країни Заходу не дали потрібних контактів, тим більше їхня ідеологія не сприяла модернізації ісламського світу. В цьому проявляється ідея неспівпадання психологій Сходу та Заходу.

5.Ідея усунення прозахідних режимів.

Доповнимо даними з еволюції поглядів спостерігачів історії видатних вчених, діячів російської, української, європейської наукової думки.

Спільна боротьба ісламістів породила у відповідь [56, с.33] цілу мережу внутрішніх військово–релігійних формувань в країнах Південно–Східної Азії та Близького Сходу. Війна всіх проти всіх призвела до природної вищості природної індивіда над людиною екстраполювала арабів на виконавців а європейців на лідерів. підтвердженням цьому є зіткнення двох культур. Зрештою, невдоволення перемоги християнства над ісламом знівелювалось утворенням нових форпостів на Сході. В країнах “золотого півмісяця” проглядається вказана залежність (слабкість, спроби реформ в Туреччині, Єгипті, Ірані, Судані, Лівані, Сирії та Пакистані) [25, с.40].

Розкриємо наше конзуїальне осмислення. Ніхто не говорить про свободи і демократію, але гнів за бідність є справедливим, доки не було фанатизму, проте йшла колонізація чи асимілятивно–рефлекторне заглиблення в матерію буття сутності людської. Неправдива інформація скривдила святе місто Бет Єл і мусульман.

Вище блюзнірськими є думки, про віру в непокараність пригноблених інших народів. Змішування [38, с. 26] релігії з фанатизмом дає вибухову суміш тим більше якщо вбивство, насилля безправ’я жінок у східних суспільствах звичайна річ.

В 70 – 80–х.рр. окреслились виразні тенденції діяльності ісламських угруповувань.

Утвердження поняття мусульманські інститути, як твердині ісламу;

Ідеї демократії дали позитиви саме у Туреччині – слова прем’єра і голови Демократичної лівої партії Бюллента Еджевіта [61, с.34].

Кавказ проходить сплеск ідей національного сепаратизму та внутрішньої нестабільності [42, с.23] піднятий хвилями тероризму, що вже є пройденим етапом на Далекому та Близькому Сході у 60–х роках.

Пам’ятати треба втрату ідеї біполярності світу, оскільки Радянський Союз породив боротьбу за самовизначення та незалежність “регіони” нестабільності Душанбе, Нагірний Карабах подібно до Пешевара.

Країни Перської затоки стали на шлях процвітання, натомість Ірак, Саудівська Аравія, Ліван