були проведені військова й адміністративна реформи. Однак, правляча верхівка явно спізнилася з їхнім проведенням і вони вже не могли відновити повну самостійність у зовнішній і внутрішній політиці та запобігти подальшим територіальним втратам.
Отже, підбиваючи загальні підсумки можна сказати, що Перше Сербське повстання мало величезне історичне значення.
Значення Першого Сербського повстання для Сербії та інших балканських країн проявилося в набутті балканськими народами широкої автономії, та створенні, в найближчій історичній перспективі, передумов для здобуття повної незалежності.
Значення Першого Сербського повстання для Росії виявилося в зміцненні позицій Російської імперії на Балканах, в реалізованій можливості утвердити свої інтереси за рахунок Османської імперії військовим шляхом (військові компанії 1806-1812 та 1828-1829 рр.).
Нарешті, Перше Сербське повстання мало величезне історичне значення для усієї системи міжнародних відносин: боротьба балканських народів за свої права, здійснювана при безпосередній підтримці Росії розхитала позиції Османської імперії, що врешті решт призвело до фактичного усунення Порти з кола великих держав, перерозподілу сфер впливу в регіоні та утвердження нової розстановки політичних сил в європейській політиці ХІХ ст.
Література
Балканские исследования / под ред. Г. Л. Арша. Вып. 7. – М., 1982.
Балканы в ХІХ – начале ХХ в. Очерки становлення национальных государств и политической структуры Юго-Восточной Европы / под ред. Ю. А. Писарева. – М., 1991.
Бейлис А. С., Гранчак И. М., Кизченко А. Ф. История южных и западных славян. — К., 1987.
Виноградов В. Н. Восточный вопрос и англо-русские отношения в 30-е годы ХІХ в. // Сов. славяноведение. – 1982. – № 3.
Внешняя политика России ХІХ – начала ХХ в. Документы Российского МИДа. – М., 1972.
Вяземская Е. К., Данченко С. И. Россия и Балканы, конец XVIII в. - 1918 г. — М., 1990.
Грачев В. П. Балканские владения Османской империи на рубеже XVIII-XIX вв. — М., 1990.
Десница Г. Проект решения Смедеревской скупщины (1805). // Исторический архив. – 1961. – № 3.
Достян И. С. Россия и балканский вопрос. – М., 1972.
Достян И. С. Русская общественная мысль и балканские народы: От Радищева до декабристов. — М., 1980.
Дюпуи Т., Дюпуи Э. Всемирная история войн. – СПб., 1999. – Т. 3.
История Югославии. – М., 1963. – Т. 1.
Международные отношения на Балканах. 1815-1830 гг. – М., 1983.
Мешвелиани К. Л. История южных и западнях славян: Сербия, ХІХ в. – окт. 1917. – Тбилиси, 1985.
Нарочницкий А. Л. Новая история, 1640-1870. — К., 1992.
Нарочницкий А. Л. Россия и Юго-Восточная Европа. – Кишинёв, 1984.
Ненашева З. Историография истории южных и западных славян. — М., 1987.
Первое Сербское восстание 1804-1813 гг. и Россия. Сб. документов / сост. В. П. Грачёв, Н. П. Данилова. – М., 1980. – Кн. 1.
Первое Сербское восстание 1804-1813 гг. и Россия. Сб. документов / сост. В. П. Грачёв, Н. П. Данилова. – М., 1983. – Кн. 2.
Попов Н. А. Россия и Сербия. Исторический очерк русского покровительства Сербии с 1806 по 1856 гг. – М., 1868. – Ч. 1.
Россия и Балканы. Из истории общественно-политических и культурных связей (XVIII в. - 1878 г.). Сб. статей / под ред. И. С. Достян - М., 1995.
Славяне и Россия. – М., 1972.
Советская историческая энциклопедия. – М., 1969. – Т. 12.
Тарле Е. В. Восточный вопрос во внешней политике России. Конец ХVIII – начало ХХ вв. – М., 1978.
Формирование национальных независимых государств на Балканах. Конец ХVIII – 70-е гг. ХІХ вв. / под ред. И. С. Достян. – М., 1986.
Хрестоматия по истории южных и западных славян. // Сост. Ю. П. Аншаков. — Минск, 1987. – Т. 2.