Вводячи війська в Молдавію і Валахію, петербурзькій двір запевняв, що не має завойовницьких цілей, а бажає лише примусити Порту виконати існуючі між нею і Росією домовленості.

Що стосується Сербії, то Росія готова була задовольнитися наданням їй внутрішньої автономії під верховною владою Порти, а в перспективі – створенням князівства.

Влітку 1806 р. прохання повстанців про допомогу ставали все більш настійливими. В червні 1806 р. керівник повсталих – Карагеоргій, просив надіслати гроші на зброю і військового спеціаліста. У вересні в Сербію був направлений Бей Новокращенов для ознайомлення з сербськими справами. Він привіз 13 тис. червонців і запевнення в царському благоволінні та “наданні безпосередньої допомоги при військовій взаємодії” Первое Сербское восстание 1804-1813 гг. и Россия. Сб. документов / сост. В. П. Грачёв, Н. П. Данилова. – М., 1980. – С. 272. .

З початком російсько-турецької війни Сербія стала союзником Росії в боротьбі проти Порти, що призвело до безпосереднього військового співробітництва. У листопаді 1806 р. інспектор артилерії А. А. Аракчеєв розпорядився приготувати боєприпаси для сербських військ.

12 грудня 1806 р. Міхельсон звернувся до населення Молдавії і Валахії, закликаючи його сприяти просуванню і розміщенню російських військ. В ньому підкреслювалося, що мета Росії полягає в тому, щоб надати жителям князівств повну можливість здійснювати свої права. Російська армія була небагаточисельна, але добре навчена і загартована в боях під керівництвом А. В. Суворова й П. А. Румянцева. Турецька армія переважала російську чисельно, але поступалася їй у військовій дисципліні Бажова А. П. Россия и югославяне в конце ХVIII – начале ХІХ века. – М., 1996. – С. 89. .

Театр військових дій, на якому розгорнулися основні події був рівнинним, на сході він був обмежений р. Дністром і узбережжям Чорного моря, на заході р. Моравою, а на півдні Балканським хребтом. Природною перешкодою для наступаючої з північного сходу російської армії були річки Дністер, Прут і Дунай.

Сербські повстанці розглядали військові дії російських військ у Молдавії та Валахії як підтримку Росії, за допомогою якої розраховували домогтися повного звільнення з під влади Туреччини. Про це свідчить, зокрема, лист Міхельсону повноважних представників Урядової ради сербської – П. Новаковича-Чардаклії, А. Лукича та І. Гагича. В ньому вони повідомляли також, що не зможуть спрямувати військо у Крайову, як це пропонує Міхельсон, так як “сербський народ за три роки військових дій виснажений до крайності” Тарле Е. В. Восточный вопрос во внешней политике России. Конец ХVIII – начало ХХ вв. – М., 1978. – С. 112. .

В листі Будбергу від 25 січня 1807 р. Міхельсон повідомляв про підготовку спільних операцій російських і сербських військ проти турецької армії. За планами російського командування, узгоджених з Карагеоргієм, сербські повстанці повинні були частину війська спрямувати до Шабаця, другий їх загін повинен був зайняти позицію з боку Боснії, а третій, під командуванням Міленко Стойковича, мав рушити до фортеці Відін.

Однак просування російської армії до кордонів Сербії йшло не так швидко, як очікували повстанці та їх ватажок. Міхельсон пропонував в січні, не пізніше лютого вийти до Відіну і перекинути 4-5 тисяч сербів в Крайове для спільного з росіянами захисту Валахії. Однак лише у середині квітня генерал-майор Ісаєв перейшов через річку Ольту. Його загін складався з двох батальйонів піхоти, полку козаків і добровольців з двома гарматами донської кінної артилерії, всього одна тисяча чоловік. 27 квітня Ісаєв дійшов до Крайови, де в його загін влилися триста валашських піхотинців Бажова А. П. Россия и югославяне в конце ХVIII – начале ХІХ века. – М., 1996. – С. 92. .

В березні-квітні 1807 р. турецькі війська зазнали декількох серйозних поразок. Сербський корпус звільнив Крайну і примусив яничар укритися в фортецях Кладово, Неготин і Відін. Між Кладово і Неготином серби спорудили 2 редути, закрив можливість сполучення між цими фортецями і Крайною.

Наприкінці квітня 1807 р. військове зіткнення сербів з частинами турецьких військ відбулося під Відіном. Турки вимушені були залишити поле бою і укритися у фортеці.

Поява армії сербських повстанців під Відіном, її активні дії примусили турецьке командування зосередити тут основні сили, в той час як в малій Валахії залишились малочисельні війська, що полегшувало просування російської армії через Валахію на Крайову.

Наприкінці квітня турецькі війська призупинили військові дії, очікуючи результатів мирних переговорів з Росією. Однак Міхельсон, не покладаючи великих надій на тривале затишшя на театрі військових дій, сповіщав міністра іноземних справ, що якщо Туреччина не піде на пропоноване урегулювання, то потрібно готувати гроші, декілька тисяч ружжів, шабель і пістолетів, порох і свинець, бо “повсталі християнські народи мають нестачу у всьому цьому”. Далі Міхельсон висловлює свої політичні міркування. За його думкою, слід “показати цим народам, що Росія щиро бажає їм добра і, почавши з утворення уряду в Молдавії і Валахії, передбачає утворити такий же уряд сербів” Славяне и Россия. – М., 1972. – С. 154. .

1 серпня 1807 р. в с. Слободзея розпочалися російсько-турецькі переговори, які завершилися укладанням акту про перемир’я, укладення