море, скільки в бухарського хана військ та знаряддя й у якому стані вони знаходяться, розвідувати, у яких відносинах знаходиться Бухара до сусіднім азіатських властей і до Туреччини, чи сильний хан поданими , чи не потрібна йому допомога росіянина царя». Беневені особливо доручалося «дізнатися, якими способами і шляхами розширити російську торгівлю з далеким краєм Сходу, є чи в хівинських володіннях золото і скільки, щоб добувати його, чи варто вибудувати там міцність, а також чи не буде це огидно бухарцям», а «наіпаще усього справді розвідати і доглянути намагатися.., які товари бухарьяне у своєму володінні мають і куди оними торгують, і чи не можливо в ті краї російського купецтва розмножити...»(17, стр. 80-83)
З другої половини XVIII століття економічні інтереси Росії в Середній Азії зросли ще більш.
Перехід у 1732 році в підданство Росії казахського Малого Джуза («орди») відкрив ще більш сприятливі перспективи розвитку політичних і економічних зв'язків Росії із Середньою Азією. Хан Малого Джуза Абулхайр зобов'язався захищати російські купецькі каравани, що йдуть степом у середньоазіатські ханства. Побудованому в злиття рік Сакмари і Яїка Оренбургові призначено було швидко зробитися важливим торгово-економічним центром, що зв'язував Росію із Середньою Азією.
Пізніше російський уряд надавав великого значення встановленню і розвиткові торговельних та дипломатичних зносин також з Кокандським ханством (утвореним у другій половині XIX в.). Інтерес до Коканду був викликаний тим, що до цього часу в Кокандськомм ханстві сходилися великі караванні шляхи, що з'єднують Середню Азію із Сибіром, і був зосереджений ряд великих для того часу торгово-ремісничих центрів. Особливе значення Коканд здобував у торгівлі між степовими районами Середньої Азії і російським Сибіром.
Остаточно склалися основні торговельні шляхи, що з'єднували Росію із середньоазіатськими ханствами. Поряд зі старим шляхом до Хіви по Волзі, Каспійськ морю і Мангишлаку установився другий шлях, що, починаючи від Оренбурга, йшов через Ташкент на Бухару й у Коканд, а третій, починаючи від Семипалатинська, перетинав казахський степ, проходячи уздовж ріки Сарису на Ташкент. В останні десятиліття перед завоюванням царатом Середньої Азії основним торговельним шляхом з Росії вважався шлях з Оренбурга на Ташкент. (17, стр. 516-518)
В останній чверті XVIII століття російсько-середньоазіатський торговельний оборот вирісл у вісьмо разів, а до початку 40-х років XIX століття і далі він зріс ще більш, про що дає представлення табл. 1.
Таблиця 1
Рік |
Привіз в Росію, тис. руб. |
Відпустка з Росії, тис. руб. |
Загальний ріст товарообігу стосовно 1773— 1777 р., принятих за одиницю
1773—1777 |
0,214 |
0,206 |
1
1793—1797 |
1,547 |
1,579 |
8
1804—1807 |
2,071 |
987 |
7
1820—1823 |
5,381 |
3,763 |
23
1828—1831 |
6,267 |
5,889 |
30
1840 |
2,914 |
2,345 |
13
1841 |
3,825 |
2,738 |
16
1851 |
3,520 |
2,746 |
16
1861 |
8,371 |
5,882 |
36
Правда, ріст загального обсягу торгівлі йшов нерівномірно. Зокрема, починаючи з 1840-х років і аж до реформи 1861 року, загальний обсяг товарообігу упав у порівнянні з кінцем 1830 року приблизно в три рази, причиною чому з'явилися успіхи англійської торгівлі в Середній Азії, який сприяв безмитний вивіз за кордон золотої, срібної і платинової монет росіянина чекана, унаслідок чого середньоазіатські купці, привозячи товари в Росію, не купували на виручені гроші росіяни товари, маючи на меті вивозити монету, за якої на середньоазіатських ринках можна було купити англійські товари кращої якості.(21, стр. 26)
Про кількість золота і срібла, вивезеного в Середню Азію, можна судити за даними табл. 2.
Таблиця 2
Рік |
Привіз |
Вивіз
1865 |
4 825 296 |
110075
1857 |
5 745 223 |
196952
1858 |
4 769 1 37 |
133962
1859 |
4 893 009 |
51 173
1860 |
3 329 029 |
82 494
1861 |
4 038 391 |
171 154
1862 |
7 092 279 |
177665
1863 |
11220128 |
208319
З початку XIX століття характер політичних відносин російського царату із середньоазіатськими ханствами поступово міняється. У розглянутий період у Росії розвивається промисловість, головним чином текстильна. Уряд Олександра I надає підтримку російським підприємцям у їхніх спробах роздобути ринок збуту на Сході, на Кавказу, у Середній Азії й в Ірану, через відсутність досить ємного внутрішнього ринку, розвиток якого стримувалося феодально-кріпосницьким ладом.
У цей період середньоазіатський ринок стає важливим фактором для російської торгівлі і промисловості. Значно зростає обсяг торгівлі, що видно з табл. 3.
Тадлиця 3
Рік |
Ввіз у Росію, тис. руб. |
Вивіз з Росії, тис. руб.
1804—1807 1812—1815 1820—1822 1824—1827 |
2071 ,0
4071,0
5381 ,2
5759,3 |
980,0
3582,9
3703,0
4387,7
Вирішальними, однак, у кінцевому рахунку з'явилися глибокі зрушення, що відбулися в економіці Росії внаслідок кризи кріпосницького способу виробництва, що дали сильний поштовх розвиткові в країні капіталізму.
Ці зрушення в соціальному ладі Росії змінили і характер торговельних відносин із Середньою Азією. Вивіз промислових товарів з Росії підсилився. Досить сказати, що якщо в 1849 році з Росії було вивезено в Середню Азію товарів на суму 2 724 820 карбованців, то в 1862 році вивіз товарів з післяреформеної Росії в Середню Азію виразився вже в сумі 16 634 396 карбованців. Російські промисловці стали виявляти ще більший інтерес до Середньої Азії як ринкові збуту і джерелу сировини.(21, стр. 29-31)
Порівняно швидкий розвиток капіталізму в Росії спонукувало царат до захоплення й освоєння нових територій, і в першу чергу за рахунок земель Середньої Азії, географічно розташованої близько до російських володінь.
З іншого боку, у середині XIX століття середньоазіатські ханства стали політично сильно слабшати, переживали глибоке внутрішнє розкладання і занепад.
Вага податків, переважно натуральних, обумовила і вузькість і обмеженість внутрішнього ринку і гальмувала розвиток товарно-грошових відносин.
Феодали привласнювали не тільки прибавочний, але нерідко і необхідний продукт праці