РЕФЕРАТ

на тему:

Мексиканська революція

ПЛАН

1. Причини та передумови революції

Мексиканська революція 1910-1917 рр. (або за іншим визначенням – громадянська війна) стала результатом закономірного розвитку соціально-економічних та політичних протиріч, що склались у країні наприкінці XIX – на початку XX ст.

Мексика на початку XX ст. була сільськогосподарською країною. З її 20 млн населення приблизно 15,5 млн мешканців займалося сільським господарством. Основними виробничими осередками у суспільстві були індіанська община та великі напівфеодальні латифундії. Великі земельні площі залишались незаселеними та необробленими.

У 1876 р. пост президента Мексики обійняв індіанець Порфіріо Діас, який проводив відкрито диктаторську політику. Намагаючись збільшити товарність сільського господарства, Діас створив максимально сприятливі умови для іноземних компаній, що скуповували пусті землі, а також видав низку законів, спрямованих на розклад та знищення общини. Зокрема, циркуляр 1890 р. передбачав поділ общинних земель та передачу їх у приватну власність, у 1894 р. було опубліковано закон, який вимагав неухильного поділу общинних земель.

У результаті з 1880 по 1906 рр. 50 іноземних компаній захопили 49 млн га мексиканських земель, або 25% всієї території країни. У підсумку селяни позбавились 72 млн га землі, або 80% всіх площ, що були у власності общини чи окремих землевласників. За 25 років у Мексиці відбулась нечувана концентрація земельної власності: 1% населення володів 97% земель. К 1910 р. 96,6% селянських земель не мали земельних наділів. У широких масштабах використовувалась така перехідна форма експлуатації як батрачество або піонаж.

Водночас зростав сільськогосподарський пролетаріат, особливо в районах, де діяли іноземні компанії.

Безземелля, важка робота, часте пересування з одного місця на інше, надзвичайний нестаток спричинили появу, особливо у північних районах, своєрідної форми партизанської боротьби, яку вели “летучі” загони. Останні захоплювали маєтки, захоплювали частину майна, яке розподіляли серед бідноти. Така форма боротьби була єдино можливою в умовах, коли усі права і можливості легальної демократичної організації і боротьби, включаючи право на страйк і організацію профспілок, були скасовані.

У густонаселених південних штатах країни панували така ж злиденність та безправ’я селянства. Основною вимогою селянського руху цього району було повернення общинам земель, незаконно відібраних у них іноземними компаніями. Селянство Півдня повставало неодноразово. З 1909 р. боротьба прийняла масовий характер, і її очолив Еміліано Сапата (1879-1919).

Крім конфлікту в селянському середовищі, сформувалися протиріччя і серед робітничого класу, який на 1910 р. складав приблизно 1 млн. чол. Активізація робітничого класу, у першу чергу, була пов’язана з бурхливим розвитком капіталізму, з інтеграцією національної економіки в світову капіталістичну економіку, яка вступала у вищу стадію монополістичного капіталізму та з настанням у 1905-1908 рр. чергової циклічної кризи економіки в США, Англії і Німеччині.

За 30 років, що передували революції, капіталістичні відносини перетворилися у надзвичайно динамічні. Свідченням цього є наступні факти: за 1880-1910 рр. залізнична мережа збільшилась з 900 до понад 24 тис км. У 2-3 рази збільшився видобуток металів, у країні була створена металургійна промисловість.

При цьому характерною особливістю капіталістичного розвитку країни була активна участь у ньому іноземного монополістичного капіталу. Іноземним кампаніям належала значна частина залізничних шляхів, великі землеволодіння, вся господарська інфраструктура, система кредитування. Виходячи з цього робітничий клас. що інтенсивно збільшувався, вів боротьбу не стільки проти роботодавця-капіталіста (саме цей фактор перебільшувався у радянській історіографії), скільки проти іноземних (найчастіше американських компаній). Привілеї, що давалися іноземцям, гальмували розвиток національної буржуазії. Замість сучасного капіталізму Мексика одержала консервацію феодальної системи.

У 1906 найбільш радикальна організація, що спиралась на ремісників та робочих, Партія визволення, на чолі якої знаходився Рікардо Флорес Магон, сформулювала основні завдання мексиканської революції: демократичні права – народу, соціальне законодавство – робітникам, землю – селянам, повалення режиму Діаса, експропріація латифундій та іноземних компаній, розпуск армії і поліції диктатора. Програма вимог містила також захист національного суверенітету, забезпечення загальних виборчих прав, свободи слова, друку, зборів, обов’язкової освіти, обмеження влади церкви, вимога забезпечення 8-годинного робочого дня, покращення умов праці тощо.

Політичні передумови революції пов’язані з вищезазначеною диктатурою Порфіріо Діаса – індіанця, який у 1876 р. зайняв пост президента Мексики. З цього часу і до 1911 р (за винятком періоду 1880-1884, коли посаду президента обіймав його ставленик), Діас був президентом і хазяїном країни. Він знаходився при владі більше, ніж будь-який латиноамериканський диктатор. Подібно до інших деспотів, Діас на початку свого правління носив маску ліберала, займався демагогією. Однак справжня його політика була спрямована на сприяння розграбуванню країни іноземними компаніями, перетворенню Мексики у колонію.

Отже, Мексиканська революція була спричинена цілим вузлом протиріч, в якому переплилися соціально-економічні і внутрішньополітичні проблеми, а також зовнішній вплив західних держав, у першу чергу, США.

У вітчизняній історіографії (зокрема, роботах Н. Лаврова, М. Альперовича) склалась чотирьохетапна періодизація Мексиканської революції. Розглянемо в її контексті основні події революційних подій.

2. Зміст революційних подій

2.1. Перший етап: війна проти диктатури Діаса (1910-1911).

У квітні 1910 р. з’їзд Ліберальної партії висунув кандидатом у президенти Ф. Мадеро. 5 жовтня 1910 р. після переобрання президентом Мексики П. Діаса, його суперник ліберал Ф. Мадеро опублікував “План Сан-Луис-Потосі” із закликом до відновлення демократичних принципів конституції 1857 р. і відсторонення Діаса від влади. Одночасно була призначена дата загального повстання проти диктатури Діаса – 20 листопада 1910 р. У призначений день Ф. Мадеро з невеликим загоном перетнув кордони Мексики, але, не знайшовши ніяких загонів повстанців, незабаром повернув назад. На цей час припадає початок повстання в штатах Чіуауа і Морелос.

На початку 1911 р. кавалерійські