Важливим підсумком революції стало прийняття нової конституції країни. Після багатьох років революційної боротьби в Мексиці оформилася нова політична система. Конституція заборонила вибирати президента на другий термін, забезпечила загальне виборче право. Національна буржуазія і селянство “одержали” статтю 27, що, по-перше, позбавила іноземні монополії всяких привілеїв, підкоривши їх суверенітету мексиканської держави, і, по-друге, заклала основу для широкої аграрної реформи. Земля і надра проголошувалися власністю мексиканського народу. Робітничий же клас “одержав” статтю 123, що стала найпередовішим для того часу трудовим кодексом у капіталістичному світі. Зокрема, конституцією були забезпечені соціальні гарантії для робітників: 8-годинний робочий день, страхування від нещасних випадків на виробництві і підвищення зарплати. У цілому конституція 1917 р. у Мексиці була найдемократичнішою в Латинській Америці. Вона заклала основи для консолідації суспільства і припинення громадянської війни.

5 лютого 1917 р. остаточно залишили Мексику американські інтервенти, однак за декларованими конституцією перетвореннями ще стояла тривала і завзята боротьба. З цієї причини, хоча саме Мексиканська революція підбила підсумок новому періоду історії Латинської Америки, вона одночасно намітила програму буржуазно-демократичних перетворень новітнього періоду історії як у самій Мексиці, так і в інших державах регіону.

Радянська історіографія наголошувала при розглядів підсумків революції на зростанні робітничого класу ідейно і організаційно. Сучасні науковці більш виважено підходять до цього аспекту, не вважаючи робітників єдиним гегемоном суспільно-політичного розвитку. Разом з цим, не можна не зазначити, як про історичний факт, виникнення в ході революції марксистських гуртків і організацій, а також їх згуртування, розповсюдження марксистських ідей в країні.

Говорячи про подальший перебіг політичних подій у Мексиці після завершення революції, варто зазначити, що в 1919 р. було вбито Е. Сапату, після вбивства Карранси у 1920 р. президентом було обрано Альваро Обрегона, який відновив стабільність у країні.

Мексиканська революція була останньою революцією нового часу в Латинській Америці, вона яскраво продемонструвала, якою входить Латинська Америка у новітній період історії людства.

Список використаної літератури

1. Альперович М., Руденко Б. Мексиканская революция 1910-1917 гг. и политика США. – М.: Издательство социально-экономической литературы, 1958.

2. Лавров Н.М. Мексиканская революция. 1910-1917. – М.: Наука, 1972.

3. Мексиканская революция // Кредер А.А. Словарь по новейшей истории. – М.: Центр гуманитарного образования, 1999.

5. Паркс Г. История Мексики / Пер. с англ. Ш. Богиной. – М.: Издательство иностранной литературы, 1949.

6. Шульговский А. Мексика на крутом повороте своей истории. – М., 1967.