Отже, КПРС, маючи власні центральні і місцеві органи влади у вигляді партійних комітетів, здійснювала через них контроль і керівництво вищими і місцевими органами державної влади і управління, суду, прокуратури. Рішення як вищих центральних партійних органів, так і місцевих партійних комітетів з будь-яких питань соціально-економічного і політичного життя країни, а також вказівки партійних функціонерів були обов'язковими для виконання усіма як державними органами, так і громадськими організаціями. Маючи свій власний апарат насилля, що у різні роки іменувався «надзвичайна комісія», ОДПУ, НКВД, КДБ, партія вдавалася стосовно непокірних чи інакомислячих до репресій. Репресивний характер режиму був наслідком не тільки комуністичної ідеології, але і неефективної економіки. Технологічна відсталість. орієнтація на розвиток важкої індустрії, що забезпечувала військову могутність країни, прирікали населення на злиденність.

Статистика приписувала, наприклад, восьмій п'ятирічці (1966-1970 рр.) середньорічний приріст національного доходу 7,2%, дев'ятій - 5,1%, десятій - 3,8%, одинадцятій - 3.1% (на душу населення - 2,2%). Уже в 1982 р. приросту реальних доходів на душу населення не було. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 2003. С. 246.

Видимість зростання виробництва і деяке зростання доходів населення забезпечувались за рахунок експорту нафти, газу та іншої сировини, а також за рахунок проїдання основного капіталу: економили на оновленні підприємств, навіть на їх ремонті. Наприклад у 1985 р. вивезення палива і електроенергії дало 52,8% усієї експортної виручки (у 1970-му -15,6%), а експорт машин і устаткування - лише 13,6% (у 1970-му - 21,5%). Там же. С. 246.

Радянська індустрія була потужною за комуністичними критеріями сорокових років: завдяки спроможності виробляти метал, а з нього - зброю. Сполучені Штати, наприклад, з 1970 по 1986 рік зменшили виробництво чавуну з 83 до 40 млн т, сталі - з 122 до 75 млн. У той же час вони постійно збільшували випуск кінцевої продукції - споживчих товарів. Радянський Союз за ті ж роки збільшив виробництво чавуну з 86 до 114 млн т. сталі - з 116 до 162 млн т. Але по споживчих товарах не догнав США, правда, по танках і ракетах він їх перегнав. Там же. С. 247.

Відстаючи від США по виробництву зерна в 1,4 рази, СРСР випередив їх по випуску тракторів в 6,4 разів, по зернозбиральних комбайнах - у 16 разів Там же. С. 247.. Але ця техніка була надзвичайно низької якості.

Аналіз реальних фактів про соціалістичну господарську систему показує: вона не могла не загинути, її повинен був роздушити власний тягар. Необмежена мілітаризація плюс «планове господарство» породили унікального індустріального монстра, який сам себе з'їдав, а тому був з самого початку приречений.

Слідуючи за своєю політичною логікою, Комуністична партія зберігала не тільки мілітаризовану структуру, але й відповідну соціальну структуру ресурсів. Як і у роки початку індустріалізації, в основі була експлуатація села, яка не знала меж. Нагромадження натуральних і грошових податей, примусових позик, символічних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію колгоспів і радгоспів разом з безпаспортним становищем селян дозволяло створювати видимість добробуту у небагатьох промислових центрах. Селяни перетворились з більшості у меншість населення країни, і вже ніякий ступінь їх експлуатації не міг продовжити життя радянського варіанту «азіатської деспотії».

Технологічна відсталість призвела до того, що індекс небезпечних відходів, який виражає співвідношення шкідливих відходів до загальної кількості відходів, становив 4,53, а це означає, що щорічно Росія виробляє 122,4 млн т шкідливих відходів. У Німеччині, наприклад, такий індекс становить 0,26 (5 млн. т), у Великобританії 0,22 (3,9 млн. т), у США - 1,49 Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 2003. С. 248.

. Небезпечними відходами у Росії були отруєні цілі регіони, що негативно позначилось на здорові населення.

І сьогодні природоохоронні заходи відсутні серед основних розділів російської витратної частини бюджету. Проте найбільший за обсягом витрат із основних розділів знову, як і раніше, військовий, зокрема, у 2000 році його збільшено в 1,5 рази.

Висновок

Офіційна російська ідеологія знову вихваляє традиції соборності, державності, духовності і народності, майже дослівно повторює державну ідеологію царської Росії: православ'я, самодержавство, народність. Комуністи Росії заявляють, що «руська ідея» є ідеєю глибоко соціалістичною. Програма Компартії Російської Федерації, прийнята у січні 1995 р., пропагує сталінські ідеї класової бороть у середині країни. В ній зокрема зазначено: «У значній мірі виправдалось передбачення про те, що під час будівництва соціалізму опір ворожих йому сил не тільки не затухає, але й набирає нерідко найжорстокіших і потворних форм». Це головна теза доповіді Й.Сталіна на лютнево-березневому пленумі ЦК ВКП(б) 1937 р., яка узаконила відкритий терор, коли практикувалися рознарядки на арешти і плани по розстрілах.

У сьогонішній Росії головну роль у внутрішній і зовнішній політиці відіграють силові відомства, які виступають у ролі захисників національних інтересів. Коли нація відчуває себе ущемленою, коли людей подавляє відчуття тривоги через хаос, злочинність, казнокрадство, коли вони бачать, що влада не може або не хоче їх захистити, вони прагнуть «сильної» руки. За таких умов існує реальний соціально-психологічний грунт для авторитарної влади. Для її розвитку в Росії розгорнуто відповідну пропаганду і політичну систему Російський політичний екстремізм досяг своєї вершини у зв'язку з військовими успіхами в Чечні та виборами президента Росії у 2000 році.

Література:

Аннерс З. Історія европейського права. М., 1996