3. Суспільний лад царської Росії

Відбувалися зміни і у суспільному ладі Росії. В листопаді 1905 р. царським маніфестом було припинено стягнення з селян викупних платежів. Була також скасована кругова порука сільської громади і селянам дозволялось, одержавши свій наділ, вийти з громади, чим, по суті, руйнувалось громадське землекористування, що відкривало шлях для розвитку капіталістичних відносин на селі. Правом вийти з громади скористалися 2,5 млн селянських господарств, з них 1,1 млн відразу продали свої земельні наділи. У руках поміщиків перебувало 70 млн десятин, таку ж кількість землі мали і 10,5 млн селян. Федоров Г.К. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 1994 р. С. 398. З причин малоземельності селяни переселялися до Сибіру Протягом 1906-1916 рр. туди переселилося три мільйони селян.

Соціально-економічне становище робітників було досить складним. Тому відбувалися страйки, що змушувало роботодавців підвищувати заробітну платню та покращувати умови праці. За даними комісії, що розслщувала причини хвилювань робітників на Кренгольмській мануфактурі у 1871 р., заробітна платня робітників становила від 6 крб. 50 коп. до 12 крб. на місяць, дітей - 3 крб. 50 коп. А прожитковий місячний мінімум на одну людину становив три карбованці.

Проте заробітна платня робітників постійно зростала. У 80-і рр. кваліфікований робітнику Петербурзі одержував два карбованці на день, а платня рядового робітника не перевищувала 20 крб. на місяць.

На початку XX ст. становище робітників покращилось, тому у роки революції (1905-1907 рр.) вони не виступали з економічними вимогами. Висувалися вимоги тільки політичні.

Досить складним було соціально-економічне становище селян. Селянське господарство мало у середньому прибуток 55 крб. На рік, якщо десятина землі у 90-х рр. XIX ст. становила 36 крб., то у 1914р.-136 крб. Там же. С. 399.

Соціально-економічне становище селян погіршилося у зв'язку з початком першої світової війни. Війна зупинила і процес демократизаци суспільного і державного ладу Роси. Але і у роки війни продовжували існувати різноманітні права і свободи громадян, функціонували Державна дума і Державна рада. У Думі, поряд із членами буржуазних партій, засідали і члени соціал-демократичної партії як меншовиків, так і більшовиків.

4. Революція в Росії і виникнення та розвиток радянської держави і права

На початку XX століття економіка Росії розвивалася надзвичайно швидкими темпами. За період з 1890 по 1913 рік продуктивність праці у промисловості зросла у чотири рази. Врожай злакових у 1913 р. в Росії був на третину вищий ніж в Аргентині, Канаді і США разом узятих. Звідси швидкий зріст експорту продуктів харчування.

До 1914р. фінанси Росії перебували в ідеальному стані: прибутки перевершували витрати. У 1912р., наприклад, вони становили 335млн. золотих карбованців. І це відбувалося без збільшення податкового тягаря. Податки в Росії напередодні першої світової війни були у чотири рази меншими, ніж у Франції, і у 8,5 разів - іж в Англії. Федоров Г.К. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 1994 р. С. 399.

Разом з тим відбувався і процес соціально-економічного розшарування, що спричиняло політичне протистояння у успільстві.

У роки першої світової війни загострилися соціально-економічні політичні протиріччя, що існували в Росії. Нестабільність була ластива і державному апарату. За роки війни відбулася зміна отирьох голів ради міністрів, шістьох міністрів внутрішніх справ, чотирьох військових міністрів і трьох міністрів закордонних справ. Опозиційні буржуазні партії, що об'єдналися у серпні 1915 р. У «Прогресивний блок», вимагали створення нового уряду, проведення політичної амністії та повного відновлення різноманітних свобод, які у роки війни були обмежені. Соціал-демократична партія (більшовиків) виступала з лозунгами поразки уряду у війні і перетворення імперіалістичної війни у війну громадянську.

На початку 1917 р. страйки охопили біля 676 тис. робітників. 25 лютого 1917р. страйк став політичним у Петрограді, Москві та інших містах. Страйками керували Ради робітничих і солдатських депутатів. 28 лютого царський уряд було повалено. У Державній думі був створений Тимчасовий комітет, який на переговорах 2 березня із Виконкомом Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів досяг угоди про створення Тимчасового уряду про скликання Установчих зборів, які мали визначити форму правління у Росії.

Рішення про Установчі збори було компромісом міждержавною думою і Радами, оскільки жодна із сторін не могла претендувати на те, щоб стати владою в Росії після відречення царя Миколи II. У програмі Тимчасового уряду проголошувалось про негайну підготовку до проведення рівного, прямого і таємного голосування до Установчих зборів, які мали встановити форму правління і прийняти конституцію. Були декларовані свободи слова, друку, мітингів, недоторканість особи і т.ін., проведено політичну амністію (з тюрем вийшли 24 тис. членів РСДРП(б)), проголошено 8-годинний робочий день. Росія, за словами ВЛеніна, стала найдемократичнішою країною у світі.

Коли із Швейцарії до Петрограду прибув В.Ленін, то він (3 квітня) проголосив тактичні лозунги партії більшовиків: «Ніякої підтримки Тимчасовому урядові!», «Вся влада Радам!», «Припинити імперіалістичну війну!». Проголошуючи лозунг «Вся влада Радам!», партія більшовиків мала

мету захопити через Ради владу до своїх рук.

На початку травня був створений коаліційний Тимчасовий уряд, до якого увійшли