представники не тільки буржуазних партій, але й члени РСДРП(м) (Церетелі, Скобелєв) та партії есерів (Чернов, Корейський). У червні 1917 р. відбувся перший зїзд Рад, на якому із 1090 делегатів було тільки 105 більшовиків. З'їзд надав підтримку Тимчасовому урядові і відкинув пропозицію більшовиків про вихід Росії з війни. Було створено Центральний виконавчий комітет Рад, куди більшовики не увійшли. Тому вже 3 липня партія більшовиків на своєму з'їзді (VI з'їзд РСДРП(б)) вирішила розпочати підготовку до збройного повстання, а її керівництво формально пішло у підпілля. Тимчасовий уряд проявив пасивність і нерішучість у боротьбі з контрреволюційною діяльністю більшовиків. У той же час він організував розгром контрреволюційного заколоту Корнілова, який прагнув навести порядок у країні.
12 жовтня було створено військовий революційний комітет, який став органом повстання. Формальним приводом для проведення повстання був той факт, що Тимчасовий уряд не проводить виборів до Установчих зборів, хоча вибори до них були призначені на 28 листопада 1917 р.
Керівництво партії більшовиків вирішило захопити владу в день відкриття роботи II з'їзду Рад робітничих І солдатських депутатів, а тому пропонувало включити у порядок денний роботи з'їзду Рад питання про мир, про землю, про владу і про робітничий контроль. Центральний виконавчий комітет Рад пропонував розглянути на з'їзді питання про поточний момент, про підготовку до виборів Установчих зборів і про вибори ЦВК. ЦВК Рад відкидав, так само, як і Тимчасовий уряд, пропозиції про розгляд життєво-важливих питань, оскільки вважав, що ці питання мають вирішувати Установчі збори.
25 жовтня 1917 р. партія більшовиків здійснила військовий переворот, взявши владу до своїх рук у Петрограді. Другий з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів прийняв запропонований В.Леніним Декрет про мир, про землю, Декларацію прав народів Росії. Було обрано новий Центральний виконавчий комітет та створено уряд - Раду народних комісарів на чолі з В.Леніним.
У Декреті про мир пропонувалося розпочати переговори про укладення справедливого, демократичного миру. Проте деякі положення декрету носили суто пропагандистський характер, маючи за мету розпалення революції у воюючих країнах. Так, робітничий і селянський уряд Росії пропонував насамперед «воюючим народам та їх урядам» розпочати переговори про мир. Затвердження усіх умов такого миру. заявив В.Ленін, мало бути здійснене «повноважними зборами народних представників усіх країн і усіх націй», що, звичайно, було нездійсненним.
Програма партії більшовиків стосовно землі передбачала її націоналізацію, але, розуміючи, що націоналізація землі не знайде підтримки на з'їзді, був запропонований Декрет про землю, який базувався на програмі партії есерів, складеній на основі 242 місцевих селянських наказів. Федоров Г.К. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 1994 р. С. 402.
Декрет скасовував право приватної власності на землю, надавав право користуватися землею тим, хто її обробляє, забороняв використання найманої праці. Таким чином декрет, був антикапіталістичним і повертав селянство Росії до громадського зрівняльного землекористування. У Декларації прав народів Росії проголошувалось «розкріпачення» селян, солдат, робітників «від своїх гнобителів». Другий з'їзд Рад підтвердив рішення першого з'їзду про право народів на вільне самовизначення. Більшовики нічого нового у питанні про право народів на вільне самовизначення не внесли.
Декретом про суд № 1 (24 листопада 1917 р.) усі судові установи, а також мирові судці, що функціонували в Росії, були ліквідовані. Для боротьби проти контрреволюції, з мародерством, грабіжництвом, крадіжками, саботажем, зловживаннями торговців, промисловців, чиновників та інших осіб створювалися Революційні трибунали (ревтриби). Для проведення попереднього розслідування створювалися особливі слідчі комісії. Протоколом РНК № 21 від 20 грудня 1917 р. була створена Всеросійська надзвичайна комісія (ВНК), яка мала вести боротьбу з контрреволюцією на всій території Росії ВНК виконувала і судові функції.
Була створена міліція (постановою РНК від 28 жовтня 1917р.). Спочатку на добровільних засадах будувалася Червона Армія, але оскільки добровольців було замало, перейшли до обов'язкової військової повинності.
Ще 2 грудня 1917р. було укладено перемир'я з Німеччиною, а у березні 1918 р. - Брестський мир.
Декретами РНК була проведена суцільна націоналізація промислових підприємств. Для управління економікою було створено Вищу раду народного господарства, яка зосередила свою увагу на підготовці промисловості країни для забезпечення всім необхідним збройних сил. Готуючись до розв'язання громадянської війни в середині країни і прагнучи поширити соціалістичну революцію на інші країни, партія більшовиків почала проводити так звану політику військового комунізму.
Військовий комунізм полягав у встановленні права державної власності не лише на великі й середні, але і на малі підприємства. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом, введено продрозверстку, впроваджено загальну трудову повинність. Продукція промисловості і радгоспів надходила до держави без будь-якої оплати. Хліб у селян теж забирався без будь-якої винагороди. Робітники і службовці одержували мінімум продуктів харчування і предметів першої необхідності за картками безкоштовно. «Нетрудові елементи» карток не одержували. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К., 2003 р. С. 219.
Було запроваджено загальну трудову повинність. Постановою РНК від
5 вересня 1918 р. розпочався червоний терор. Шляхом терору велася боротьба не тільки з контрреволюцією, але і з «спекуляцією» і злочинністю. Створювалися спеціальні «заградзагони», які на місці розстрілювали «мішочників», що порушували державну монополію на торгівлю хлібом. Для ізоляції «класових ворогів» за постановою РНК створювались концентраційні табори . Декретами радянської влади мали бути знищені окремі стани і верстви населення - козаки, духовенство, інтелігенція. У роки громадянської війни цілеспрямовано знищувались сотні тисяч людей.
У листопаді 1918р. було створено Раду робітничої і селянської оборони, якій