і флоту. Природно, саме по собі прийняття Конституції 1781 р. мало певне позитивне значення, так як знаменувало собою крок уперед на шляху єднання сил в справі укріплення незалежності і централізації країни. Цього явно було не досить – проголосивши республіку, вказана Конституція встановила форму державного устрою у вигляді нетривкої конфедерації. Державно-правова структура конфедерації виявилася такою, що не передбачала постійного виконавчого органу. Єдиним спільним законодавчим органом був вищезгаданий конгрес, в котрому кожний штат мав один голос. Однак постійне і різке погіршення економічних та політичних позицій Конфедерації, відмова урядів штатів від фінансових зобов’язань перед Континентальним Конгресом і одночасно їх нестабільність, “різнобій” інтересів і політичних позицій, неможливість дійти згоди навіть з самих принципових (в тому числі й військових) питань призвели до зростання популярності ідеї сильного федерального уряду. Цьому сприяла і спільна участь американців в континентальній армії, різке зростання в ході війни значення загальноамериканських проблем.
Централізація державної влади в США відповідала не лише інтересам верхів, хоча і була підпорядкована при її конкретному втіленні в першу чергу їх інтересам. Централізація об’єктивно сприяла зміцненню північноамериканських штатів, будучи умовою збереження і розвитку їхньої економічної незалежності, політичного престижу на міжнародній арені, де панували європейські монархії. Цей сенс і спрямованість державної централізації розуміли “батьки-засновники” США Пейн, Франклін, Раш, інші американські демократи, до розуміння її необхідності поступово стали приходити і широкі народні маси; кінцевим підсумком такої еволюції стала сучасна форма федеративної державності Сполучених Штатів Америки.
Висновок
Війна за незалежність та утворення США – події величезного історичного значення, що справили вплив на всю подальшу світову історію. Розглядаючи перебіг подій цього складного процесу можна зробити висновок про об’єктивний характер цього руху, його історичну детермінованість: величезний ресурсний потенціал Америки (насамперед наявність значної кількості вільних земель) зумовив швидкий економічний розвиток США, котрий з самого початку був розвитком по буржуазному, капіталістичному шляху. Американським колоніям було “тісно” в феодальних рамках, що їх нав’язувала метрополія. На спроби закріпачення американські переселенці відповідали відходом на захід вглиб материка і зайняттям вільних земель.
Так народився принцип “вільний фермер на вільній землі”. Він став основою розвитку сільського господарства в колоніях по капіталістичному шляху.
У другій половині ХVIII ст. в колоніях сформувалися основні умови для утворення американської нації: спільність території, господарського життя, а також спільність мови і національного характеру.
Переселенці-колоністи мали спільну історичну долю. Життя, особливо перших поколінь, в умовах незнайомої природи і клімату, здатність сподіватися лише на свої сили, висока працездатність і прагнення зберігати оптимізм навіть в самих складних обставинах – все це сформувало особливий тип мислення, визначило те, що називається національним характером. Саме тому більшість поселенців називало себе американцями.
Тривалий час колонії були більше пов’язані з Англією, ніж між собою. Цю роздрібненість Лондон вміло використовував для збереження своєї влади над колоніями. Але безкінечно це тривати не могло. В міру розвитку капіталізму зміцнювалися економічні зв’язки, почав складатися єдиний внутрішній ринок. Ці процеси обумовили розвиток інтеграційних процесів, перехід від конфедерації до федеративного устрою, тобто до оформлення державності Сполучених Штатів в її нинішньому вигляді.
Література
Бельсон Я. М., Ливанцев К. Е. История государства и права США. – Л., 1982.
Государственный строй США. – М., 1976.
Декларация независимости США 1776 г. Статьи науч.-практ. конференции. – М., 1981.
Согрин В. В. Политическая история США. ХVII – ХХ вв. – М., 2001
Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. – М., 1984.