2. Державно-політична структура та діяльність партій

Противники політики Стамболійського були об'єднані у Військову лігу, «Конституційний блок» і такі організації, як «Народна змова», «Кубрат», «Родна защита». Їм допомагали збройні загони македонських націоналістів. Цар Борис ІІІ таємно підтримував такий перебіг подій. Вночі з 8 на 9 червня 1923 p. у Софії було здійснено військовий переворот. Міністрів і депутатів Землеробського Народного союзу заарештували змовники, а О.Стамболійського по звірячому вбили.

Внаслідок перевороту до влади прийшов уряд на чолі з лідером «Народної змови» Олександром Цанковим. Провідні посади в ньому отримали військові. Офіцери посіли важливі місця в апараті державного управління. Політичні партії відігравали другорядну роль. Новий режим мав профашистський характер і був диктатурою деяких груп фінансового капіталу, реакційної інтелігенції і вояччини. Його керівники прагнули докорінно реорганізувати політичну систему держави шляхом ліквідації політичних партій і об'єднання їх у «Демократичну змову».

Уряд, щоб знищити опозицію, провів арешти. Понад 3,5 тис. активістів і прихильників Землеробського союзу розстріляли. Були заарештовані члени лівих партій і організацій, закриті опозиційні друковані органи.

Гостре, загальне обурення болгарського народу вилилось у вересневе повстання 1923 p., яке очолила Болгарська комуністична партія. Щоправда, багато членів ЦК БКП виступили проти повстання й бойкотували його. У ніч з 22 на 23 вересня (строк, визначений Військово-революційним комітетом) повстання спалахнуло у Фердинанді, Оряхові, Бяла Слатині, Кнежі, Берковицях, Видині. Особливого розмаху воно набуло у північно-західній Болгарії, де ним керували Т.Димитров і В.Коларов. Але значна частина болгарських робітників не приєдналася до повстання. Члени софійського ревкому, які не схвалювали повстання, розіслали директиву із закликом відкласти виступ.

Цанков порівняно легко розгромив повсталих. 30 вересня виступи проти уряду повністю припинились. Понад 20 тис. чол. було вбито, десятки тисяч ув'язнено в тюрмах.

Наприкінці 1923 p. у Болгарії відбулися вибори до Народних зборів. На виборах перемогли сили, об'єднані у «Демократичну змову».

За умов невдоволення профашистським урядом активізувались авантюристичні елементи, які 14 квітня 1925 p. здійснили замах на царя Бориса, а 16 квітня влаштували вибух у Софійському соборі, де перебували члени уряду. Внаслідок вибуху загинув генерал Георгієв. Цей терористичний акт призвів до нових масових арештів і репресій проти опозиції.

На початку 1926 p. цар Бодис усунув від влади уряд Цанкова. На чолі нового кабінету став А. Ляпчев. Його уряд оголосив про повернення до конституційного порядку і парламентських методів управління.

Економічна криза викликала у Болгарії масове безробіття, призвела до зубожіння населення. Вона вплинула на співвідношення політичних сил. У 1931 p. Демократична і Робітнича партії спільно із Землеробським народним союзом створили Народний блок, який домігся перемоги на виборах у Народні збори. Уряд Народного блоку очолив Малинов. Однак строкатий партійний склад членів уряду зумовив його нестійкість і непослідовність. Між партіями Народного блоку наростали суперечності й чвари. Зовнішня політика його уряду характеризувалась все тіснішими зв'язками з Італією. Передвиборних обіцянок Народний блок не виконав.

У зв'язку із загостренням протиріч у болгарському суспільстві відбувалося перегрупування політичних сил. У країні активізувались профашистські елементи. У 1932р. О.Цанков створив партію «Національно-соціальний рух», організаційно структуровану за гітлерівським зразком. Прихильники Цанкова проповідували «класове співробітництво», вели агітацію за зближення з гітлерівською Німеччиною; навколо нього об'єдналися найбільш реакційні політичні сили.

Група «Ланка», що також прагла до встановлення диктатури, об'єднувала антинімецькі настроєних офіцерів та інтелігенцію. Вона вимагала ліквідації усіх політичних партій, встановлення в країні національної, надпартійної влади. У зовнішній політиці група «Ланка» орієнтувалась на Францію, вбачаючи в ній гаранта міжнародної стабільності і болгарської незалежності. 19 травня 1934р. діячі «Ланки» й офіцерська ліга здійснили військовий переворот і скинули уряд Народного блоку. У Болгарії знову до влади прийшла військова диктатура. На чолі уряду став представник мілітаристських кіл К.Георгієв. Нова влада заборонила діяльність всіх політичних партій, відмінила конституцію й розпустила профспілки.

З метою налагодження економічного життя країни уряд К.Георгієва посилив монополію зовнішньої торгівлі, встановив державну монополію на спирт, тютюн, сіль і нафтові продукти, знизив заборгованість селян на 40%, запровадив дворічний мораторій на всі платежі.

У зовнішній політиці кабінет К.Георгієва провів низку заходів по зближенню із Францією та Англією. Водночас болгарський уряд закликав Югославію підтримати ідею створення єдиної федеративної слов'янської держави, включаючи болгарів та югославські народи. Однак така ініціатива викликала тривогу в Італії. У липні 1934 p. Болгарія встановила дипломатичні відносини з СРСР. Політика уряду К.Георгієва викликала невдоволення більшості болгарської буржуазії. Народні маси, позбавлені всіх демократичних прав і свобод, також не підтримували урядовий курс. У січні 1935 p. цар Борис залучив на свій бік частину керівництва Офіцерської ліги і усунув уряд К.Георгієва від влади.

Уряд генерала Златова, що прийшов на зміну, протримався лише три місяці. До нового уряду на чолі з Томашевим увійшли декілька вірних царю генералів, а також два представники від організації Цанкова. Боротьба угрупувань у військовій верхівці та в оточенні царя призвела у жовтні 1936 p. до формування нового уряду на чолі з начальником царської канцелярії Кіосейвановим. Цей уряд протримався при владі до лютого 1940р.

Уряд Кіосейванова домагався встановлення «тотальної» диктатури. Він прийняв новий виборчий закон, спрямований проти опозиції. Кількість депутатів парламенту значно скоротилася.

Вся влада, по суті, зосереджувалася в руках царя. Політичні партії й організації були заборонені. Новий режим видавав себе