підписане остаточне зобов’язання вступу СРСР у війну з Японією.

Але після конференції починається загострення німецької та польської проблеми. Після смерті Рузвельта політика США до СРСР різко змінилась.

Потсдамська конференція

З 17 липня по 2 серпня 1945 року в німецькому палаці Цецімєнхоф.

Країни і їх представники:

СРСР – Сталін і Молотов;

США – Трумен і Бірнс;

Англія – Черчиль і Іден, а після перемоги на виборах Лейбористів Єтлі та Бевін.

Конференція була присвячена після воєнному устрою Європи.

Питання:

повне роззброєння та демілітаризація;

ліквідація нацистської партії та денацифікація;

скасування нацистських загонів;

покарання військових злочинців. З 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року – міжнародний трибунал (Нюрбенг).

демілітаризація економіки;

демократизація, децентралізація економічної системи;

Німеччина повинна була бути розчленована, але в майбутньому передбачалась єдина німецька держава;

Англосаксонські держави погодилися на передачу СРСР частини східної Прусії з Кенігсбергом, але відмовилися взяти на себе питання про західний кордон Польщі;

союзники прийшли до згоди про механізм стягнення репарацій;

на конференції створюється союзницький орган – Рада міністрів іноземних справ (СРСР, США, Англії, Франції, Китаю).

На конференції різко загострюється протиріччя:

використання ядерної зброї американцями стало загрозливим для СРСР;

загострення ситуації між СРСР з одного боку та США, Англією, Францією з другого навколо питання вирішення долі Німеччини. Основних проблем було три:

окупація

репарація

майбутнє державного устрою Німеччини

Але проблему окупації майже було вирішено ще у 1944 році. Німеччину передбачалося розподілити між 3 країнами. Але в лютому 1945 року в Ялті приєдналась Франція. (зоною окупації виділялась з американської та англійської частини). На 4 зони розподіляється Берлін, створюється центральна контрольна комісія. Для кінцевого вирішення питання про реорганізації створено спеціальну комісію. На засіданнях в Москві в листопаді – грудні 1945 року написаний остаточний варіант заключного акту, підписаний 14 січня 1946 року в Парижі. СРСР отримувала 50%, але частину від цього отримувала Польща. Виплата репарацій за рахунок обладнання військових заводів.

Усі сусідні з Німеччиною держави мали територіальні претензії до Німеччини. Так Франція вимагала:

відділити Рейнську область;

інтернаціоналізувати Рур;

взяти під контроль Саар.

СРСР, Великобританія та США вважали за необхідне створення центрального уряду, проти чого була Франція. Переговори зайшли в глухий кут, Захід і Схід стали на шлях сепаратизму:

2 грудня 1946 року загальна територія Бізонія (США + Великобританія). Це стало відомо лише в лютому 1947 року. Рівно через рік до них приєдналася Франція – Тризонія. Протест СРСР не враховано.

В березні – квітні 1947 року в Москві проходить конференція РМІСу, яка продовжується в листопаді – грудні в Лондоні. – “Конференція останнього шансу”. Результат: створення двох протиборчих зон. Велика увага приділяється підписанню договорів з партнерами Німеччини у віні: Яталія, Болгарія, Угорщина, Румунія, Фінляндія. В Потсдамі вирішено: остаточний текст договорів розробляє РМІС. Кінцевий варіант був затверджений в Нью-Йорку в листопаді 1946 року.

10 лютого 1947 року відбулося урочисте їх підписання.

Кордони Італії трохи вирівняли на користь Франції.

Провінції Джулія, Венеція, перерозподіляються між Італією та Югославією.

Вільна територія Трієст залишилась окупованою.

Греція отримала острів Родос і частину острова Додеканес.

Італія також повинна виплачувати репарації, вона передала свій флот переможцям.

Демобілізація італійської армії.

Албанія та Ефіопія ставали вільними, долю інших територій вирішувала ООН.

Особливістю договорів з Болгарією, Угорщиною, Румунією – присутність на їх території радянських військ.

На момент 1 вересня 1947 року Болгарія майже зберегла свої кордони. Румунія відмовилась від Бессарабії та Північної Буковини, але зберегла Трансільванію, Угорщина втратила Трансільванію і відмовилась від Закарпаття та деяких територій на користь Чехословаччини.

У вересні 1944 року Фінляндія розриває договір з Німеччиною і підписує договір з Москвою за яким:

анексія Корелії, Виборгу;

частини території на півночі.

Втратила 44 тис. км2 , але більшість населення перейшла до Фінляндії. СРСР отримує півострів Поркала-Уд у Фінській затоці і навіть території на прибережній смузі. Фінляндія зобов’язується виплачувати репарації, вводяться військові обмеження.

Питання території Ірану та Турції. СРСР бажає захопити Іран, але після втручання США виводить свої війська з його території і припиняє підтримувати сепаратистський рух в іранському Азербайджані. Претензії СРСР до Карна та Ардагану зумовили звернутися Турцію до США.

Японія – генерал Макартур – головнокомандуючий союзницькими військами, самостійна проамериканська політика. У РМІСі від СРСР Дерев’яненко, від США Ачесон не могли домовитися щодо конференції по вирішенню питання.

СРСР підтримує комуністів в Китаї, а США – гоміньданівців.

З уряду Франції виключені комуністи. За допомогою США в Греції встановлюється монархія.

Навесні 1947 року завершується оформлення конфронтації. 5 березня Черчиль в Фултоні у промові вперше згадує термін “холодна війна”. Стратегічні та тактичні положення “холодної війни” сформовані в доктрині Трумена:

- втримання комунізму та радянської експансії.