Реферат на тему:

«Корейська війна 1950–1953 рр.»

План.

1. 1945–1950. Наростання конфронтації.

2. 1950 рік. Війна.

3. 1951 рік.

4. 1952–1953. Світ на грані світової війни.

5. Епілог.

1945–1950

Наростання конфронтації

У 1945 році з Азії були вигнані японські війська, що прославилися своєю жорстокістю на увесь світ. Радянські війська, що вступили у війну з Японією по заключеному із союзниками договору через три місяці після капітуляції Німеччини, у стрімкому марш-кидку зайшли в тил і змусили здатися мільйонну Квантунську армію, тим самим, вони закінчили, довгу окупацію Китаю і Кореї. Друга Світова війна підходила до кінця. Усім було ясно, що питання капітуляції Японії – справа декількох тижнів. Але на світанку 6 серпня з японського неба в районі Хіросіми зникли всі американські літаки, за винятком висотного розвідника, що розмірно гудів удалечині. В 10 годин ранку з одного з атолових аеродромів злетіли трохи Б-29, з ведучим "Енола Гей", до полудня 6 серпня цей літак з'явився над Хіросімою і скинувши єдину бомбу швидко став іти...

Ядерний вибух стер з обличчя Землі це місто, та ж доля осягла через два дні Нагасакі. Ядерні бомбардувальники були відповіддю аж ніяк не тактичного питання, а справою стратегічної важливості. В умовах того часу СРСР, мав найбільші й обороноздатні армії у світі, складав велику погрозу країнам капіталу. Тому зараз вибухи в Японії розглядалися як початок "атомного шантажу США". Ця країна дуже хотіла взяти на себе "відповідальність за долю" післявоєнного суспільства, і американці дуже розраховували на цю демонстрацію сили, як про вагомий аргумент у свою користь при розділі сфер впливу. Ця помилка в переоцінці своїх сил змусили США заплатити за неї дуже дорого спочатку в Кореї, а потім у В'єтнаму. Але поки це породило тільки недовіру і підозрілість світу до "щасливого післявоєнного суспільства по–американски".

Усі почалося як завжди з однієї з країн переможниць. Я говорю про СРСР. От фраза з перепису Сталіна і Трумена від вересня 1945 року. "Я"–писав Сталін: "глибоко уражений тим, що пан Трумен ухилився від компенсації радянській стороні за Корею". Справа полягала в наступному: СРСР, допустивши США в Корею, справедливо вважала, що американці у свою чергу виділять СРСР зону окупації в Японії. Сталін ясно усвідомив, що Японія послужить Трумену роль "непотопляемого авіаносія" на довгі роки, але і без континентальної Азії США багато не доможуться у випадку війни. Тому присутність США в Кореї повинна була, на думку Йосипа Віссаріоновича, бути тільки за умови наявності Радянських баз у Японії. Але американці вже мали тверді позиції в Країні Висхідного Сонця і не збиралися поділяється ні з ким, у Південній Кореї ж американці швидко закріпилися, у короткий термін утворивши там "демократичну державу" з президентом Чи Сін Маном. Чи Сін Ман проводив яскраво проамериканську політику і тому не користувався народною підтримкою. Засилля іноземного впливу при ньому в усі сфери життя й економіки досягала апогею. Чи Сін Ман ясно розумів, що його політична кар'єра без США неможлива, тому він в усьому підкорявся Вашингтонові, що у свою чергу бачив Корею цілком, як зону впливу США без СРСР. У квітні 50–го року Трумен, вважаючи, що ядерної зброї досить уже зроблено для підтримки "національної безпеки", приймає рішення про жорсткість політики до Радянського Союзу, що передбачало прийняття позиції сили. Більш це рішення відоме як директива СНБ №68 чи "меморандум Ачесона".

Ці кроки, планомірні кроки, переконливо показували розрив між цілями і реальними задачами дипломатії США. Трумен усе рішуче давив на уряд і конгрес, домігшись нарешті додаткових капіталовкладень у військові компанії. Це так само дозволило збільшити гонку атомних озброєнь. Паралельно з цим розвивалося поняття "тотальної дипломатії". Її цілями вважалося знищення комуністичних і національно–визвольних рухів у світі, у рамках цих задач Ачесон спирався на НАТО, ремілітаризацію ФРН, постійні валютні уливання в регіони, де йшли національно–визвольні рухи, але як такий заклик "до боротьби зі світовим комунізмом" не одержав більшої підтримки. Тому що народ був у цих країнах підтримкою всіх комуністичних і визвольних рухів. Але Трумен намагався нав'язувати цю політику кому міг: конгресу, партнерам, це і підвело його до висновку, що Корея на даний момент може стати відмінною ареною для сутички, пробій сил двох систем. Трумен безсумнівно думав і про гірший розклад у Кореї, а це включало багатогранний спектр проблем: ядерна війна, із усіма жахами, бактеріологічна війна, хімічний бомбардування, це було також і мільйонні Радянські армії в Північній Америці. Але президент сильно вірив у "літаючих тигрів" Ванденберга. Можливо Трумен не знав на той момент, що перемога в ядерній війні не може не торкнутися і переможця, вчені в той час ще слабко розбиралися у випромінюваннях, вірніше їхньому впливі на органічні форми життя. Але США потрібний був форпост у Кореї для подальшої експансії на сході, тому наприкінці 1949 року почалися розглядатися і можливі операції в майбутній східній війні.

1950 рік Війна.

1950 рік почався в Кореї з чергового військового конфлікту на границі 38°. До цих зіткнень уже давно звикли, вони продовжувалися вже кілька років і були своєрідним прощупом сил. Лідери Півдня і Півночі Кореї вважали, що війна – це єдиний спосіб возз'єднання країни. Конфлікт розвивався дуже швидко в той рік, це дало ґрунт для міркувань Кім Ір Сену, що і червні, прийняв рішення