У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


за перші "роки війни американські війська витратили 100000 тон фугасних бомб, 400 тис. реактивних снарядів, 15 млн. галонів напалму, його кількості вистачилася б, що б випалити всю Корею, 200 млн. патронів. Військові постачання, загальною сумою в 7 млрд. доларів, виснажили скарбницю США, але золотого запасу Форт-Нокса було досить для продовження війни. Йшло активне впровадження безвідкатних знарядь, F–86, середніх танків М–48, з'явилися перші штурмові гвинтівки АР–14, 100 тис., замовлених урядом Трумена, у компанії "Армалит Дівижн", коштували біля 2-х млн. доларів. Трумен не шкодував грошей, але в США сталі з'являтися "відмовники" – юнаки не бажали їхати в чужу країну і гинути невідомо за що. Виступи в березні–квітні 1952 року в Чикаго і Денвере студентів і молоді проти війни, сколихнули суспільна думка, помітна і яскрава реклама солдата в блакитній касці нікого більше не приваблювала – США утомилися. Але це ще нескоро, а 2 січня 1952 року почалося в Кореї з наймогутніших повітряних ударів по всій території КНДР. За 10 днів у цих операціях брало участь до 1000 бомбардувальників і 1500 винищувачів прикриття, гіркий досвід першого років війни змусив відмовитися від рейсів без прикриття. Ціль повторювалося: знищення всіх гребель і залишків промисловості. За 10 днів були знищені міста Хіннам, Пхеньян, Хвинхе, була проведена операція, що ввійшла в класику тактичної науки: 12 бомбардувальників Б–17 і 15 винищувачів F–86 і F–84 знищили найважливішу греблю в Нампхо. Ці удари вивели з ладу майже всі залишки діючих виробництв. Бомбардуванню піддалися 56 міст, було убито 50 тис. мирних жителів. Ці удари розглядалися як акт помсти і підготовка до великого весняно–літнього настання. Після провалу, захлебнувшегося в крові, осінньо–зимового наступу, американцям потрібно було здобути перемогу за будь–яку ціну. Генштаб, ставлячи оперативні задачі по локалізації і знищенню військ Китаю і КНДР, не відмовлявся ще і від удару по СРСР, хоча ця границя усе відсувалася від генералів і адміралів США. Але 7 флот одержав наказ про вихід на вихідні позиції до Охотського моря, флот повинний був піддати бази радянського флоту у Владивостоці бомбардуванню і, не пропустивши його в море, знищити. Разом з 7 флотом сухопутні частини, за підтримкою 12 крила генерала Роджерса (стратегічні бомбардувальники), що включали 8, 10 і 12 армії під командуванням генералів Ван–Флінта, Максуелла і генерала Тейлора повинні були вторгнутися на територію Північної Манчжурії Радянському Сибіру і Монголії з виходом на лінію Петропавловськ – Ігарка (ці статті містив план "Чаріотир", вірніше його початкові попередні варіанти). Радянська розвідка завжди славилася своїми кадрами, що не підвели Сталіна й у цей раз. Цей факт маловідомий, але по розсекреченим даним ЦРУ через місяць після наради в Білому домі по згаданим вище статтях, доповідь про це лежав у Йосипа Віссаріоновича. Комісія, створена по цьому питанню, перебравши безліч варіантів запропонувала наступні дії: 1) передислокація до радянсько–корейської й американо-радянській границь від 9 до 12 дивізій ПДВ; 2) на територію Приамур'я і Сибіру стягти додаткові збройні сили в складі не менш 2–х армій; 3) приведення в повну бойову готовність Тихоокеанського флоту і сил амурської флотилії; 4) Прискорення робіт зі створення реактивних снарядів, здатних покривати відстань до території США і нести ядерний боєзаряд.

Цим силам було наказано у випадку повномасштабного зіткнення сил СРСР і США: 1) перекиненим частинам ПДВ – перехід границі в обох напрямках (причому Північно–східне угруповання повинне була перейти границю й у 12–16 днів вийти на границю Солт–лейк–Сіті – Чикаго, найважливішим було захоплення уранорадієвих рудників в Орегоні й Айдахо); 2) Південна група військ, за підтримкою 1–й з армій, повинна була нанести удар по "силах ООН", тіснити їх до південному узбережжю Японського моря і вийти до Монпхо.

Можна довго ворожити, що случилося б, як би розгорнулися події при 3 світовій війні, але в обох планах досить ясно просліджуються авантюрні нотки. Фахівці обох сторін ще тоді догадувалися, що переможців не буде, так само як і переможених, а буде ядерна зима на 10–ки, років, будуть мільйони, сотні мільйонів убитих.

Протягом жовтня–грудня 1952 року в границь Корея – США і СРСР – США назрівав конфлікт, мільйони людей знаходилися в постійній напрузі, до грудня були акуратно, як у США так і в СРСР, зважені всі "за" і "проти" і прийняте рішення про вихід 7–го флоту з Охотського моря, з аеродромів у РЮК були прибрані Б–29 АА (носії атомних бомб), була припинена перекидання десантників до границі, з Приамур'я були відкликані кораблі флотилії, закінчилися всі готування по обидва боки. Напруга стала спадати. Трумен до кінця війни відмовився від розгляду планів стратегічних ударів по СРСР із корейського плацдарму. Два місяці нарощування сил на східній ділянці привели до затишку на фронті, ці два місяці були подарунком з'єднаним військам КНДР і КНР, це дало їм можливість зміцнити оборону і поповнити втрату в техніку і людях. Для китайсько–корейських військ – це було головною задачею. У результаті весняно–літнього настання американців по усьому фронті обійшлися обом сторонам у 100 тис. убитих і поранених, було розгромлено до жовтня 9 дивізій з який 3 дивізії США. Американці втратили в ті дні 20 тис. убитих. У США була оголошена національна жалоба, що вилилася в масові ходи і демонстрації за мирне рішення корейського питання. На початку 53–го року

Сторінки: 1 2 3 4 5 6