і зброї. В американській армії Корейська війна стала поштовхом до подальшої реформації армії і флоту; основні висновки, зроблені фахівцями, полягали в неминучості пересмотрения морський і сухопутний тактики, концепції ведення повітряних боїв винищувачами нового покоління F–84 і F–86, були розглянуті і проаналізовані результати застосування бомбардувальної авіації, зокрема були спростовані головні установки доктрини Доуе (про масоване застосування бомбардувальників і їхньої головної ролі в майбутніх війнах) і доведено на сумній практиці, що Б–29 не в змозі без чи прикриття супроводу вирішувати поставлені задачі. СРСР так само, одержавши бойовий досвід і "обстрілявши своїх льотчиків", прийшов до висновку про якісну перевагу радянської бойової техніки і стрілецької зброї над американськими. Зокрема, радянський новітній карабін СКС–45 перевершував по балістичних характеристиках М–1 Гаранд, але уступав йому в надійності, а от радянський автомат АК–47, що надійшов у частині китайських добровольців і северокорейцев вже в 1951 році, навпроти одержав самі утішні висловлення у свою сторону. Серед сотень тисяч усіляких доповідей, що аналізують статей і звітів загубилися великими, підтвердженими фактами дві роботи, одна належала полковнику Родсу, а інша маршалу Василевському, за невеликими розходженнями зміст був схожий і зрозумілий. Обоє говорили, що локальні війни і конфлікти не терплять утручань третьої сторони, що втрутившись, ніколи не зможе перемогти. Це забули через 10 років у США, почавши чергову велику авантюру у В'Єтнаму. У СРСР цю доповідь "прийняли до сведенью", але проаналізувавши його, вирішили випливати йому, відхід від цієї позиції в 1979 році, привів до Афгану.
Але це було ще в далекому майбутньому, а поки 1953 рік підходив до кінцю. Для США – рік ганьби, утрата символу могутності і сили, десятки тисяч убитих, більш 350 тис. інвалідів з'явилися в той рік на вулицях Лос–Анджелеса, Нью–Йорка і Чикаго. США більше не може диктувати свою волю світу, їхній престиж сильно упав, увесь світ навіч побачив, що на ділі значить "демократія по–американски". Тисячі свідків у КНДР і Китаї розповіли світу про концтабори для військовополонених, про грабежі і насильство, що діяли "миротворці" у Кореї, про масові розстріли мирних жителів, це лише неповний список тих розповідей.
СРСР же навпаки сильно підвищив свій престиж на Земній кулі, усі побачили, що незважаючи ні на яку війну СРСР як і раніше велика держава, основа політики якої – мирний підхід до рішення будь–якої світової проблеми. Після цієї війни, що ясно показала готовність СРСР допомагати всім країнам, що розвиваються, багато хто з них чітко вибрали свою орієнтацію на Радянський Союз.
В історію же ця війна ввійшла як маловідома, перший великий конфлікт після Другої Світової між великими державами і перше зіткнення "холодної війни" ледве було не приведшее до "війни гарячої".
Список використаної літератури:
1. А.С. Іванов. "Основні риси політики США на Сході 1950–1970". Политиздат. 1982 рік.
2. А.Ш. Подберезкин. "Воєнно–стратегічний паритет: дві позиції". Воениздат. 1990 рік.
3. Н.А. Любов. "Зовнішня політика США на Сході 1945–1950". Политиздат. 1982 рік.
4. Ю.М. Мельников. "Сила і безсилля: зовнішня політика Вашингтона". Политиздат. 1983 рік.
5. А.Н. Светин. "Спогаду "невідомого" солдата" (війна в Кореї). Изд. Москва 1998 рік.
6. Ю.М. Шабшина. "Нариси Новітньої історії Кореї". Политиздат. 1957 рік.
7. Н. Тейлор. "Історія однієї атаки". USA Today, 1997, #157, c. 9–13.
8. Д. Тинстолл. "Я воював у Кореї". Держвидав. 1959 рік.
9. Д. Ачесон. "Сучасність у відносинах". L.A. 1960.
10. Ж. Гавин. "Війна і світ у політичну еру". N–Y. 1958.
11. Ж.Ф. Даллес. " чиВійна світ". N–Y. 1954.
12. Г.С. Трумен. "Спогаду. Частина 3". W.C. 1967.
13. Д. Макартур. "Спогаду". N–Y. 1965.
14. Документи інтернаціональних справ. 1949–1950. с. 618.
15. Л. Янош. "Надзвукові літаки". Варшава, 1978 рік.