Розділ ІІІ. Продовження експансіоніської зовнішньої політики під час консульства

Період консульства став часом гучних перемог Франції залишками контрреволюції держав Європи, що не хотіли ніяких революційних змін.

Франція розвернула свої експансійні дії в усіх куточках Європи і світу. Їй протистояла велика коаліція феодально-монархічних держав: Австрія, англі, Росія і т.д.

Найбільшу загрозу в експансій них планах Франції представляла Англія використовуючи своє острівне положення і самий великий в світі воєнно-морський дакот.

До моменту приходу Наполеона до влади положення Франції було нелегким. Друга коаліція в 1799р. добилася значних успіхів дякуючи воєнним успіхам російських військ Суворова в Італії. Австрійці і англійчани успішно діяли в Голландії і Бельгії.

Англія, ще раніше захопила французькі колоніальні володіння в усьому світі – Америці, Індії і т.д. Але як тільки Наполеон прийшов до влади становище почало мінитися на користь Франції. Зимою 1799 – 1800років виникли розбіжності між Австрією і Росією. 2-га коаліція в яку входять Англія, Австрія, Росія і Неополітанське королівство почало тріщати Торм Е.В. Наполеон. – М. – 1939 – с. 51.

Наполеон помітив це і почав виводити союзників із коаліції по частинах. Він вирушив на чолі армії в Північну Італію. Просування Французів було стрімким і застало австрійців зненацька. 8.05.1800 Бонапарт покинув Париж, а 21.05.1800р. Перший консул був уже на перевалі Сен-Бернар, який відкривав шлях в Італію Торм Е.В. Наполеон. – М. – 1939 – с. 75. 2.06.1800р. Наполеон вступив в Мілан. Зустріч головних сил противника відбувається на невеликій рівнині між містами Олександрією і Тартоною.

Битва, що почалася ранком 14.06.1800р. великим успіхом австрійців, до вечера було виграно Наполеоном Торм Е.В. Наполеон. – М. – 1939 – с. 77. Ця перемога справила велике значення на діячів анти французької коаліції.

Наполеон вирішив вбити клин в коаліцію використовуючи протиріччя між Росією і Австрією. Тут він діяв через Толестрана. Толестран заявив літом 1800р. про рішення Франції повернути на батьківщину 6 тис. російських воєнно-полонених випадково захоплених в кінці 1799р. при розгромленні корпусу Римського-Корсакова в Швейцарії Манфред а.З. Поиски союза с Россией (1800-1802гг) // История СССР – 1971 - №4 – С. 48. Цей хід визвав симпатії при російському дворі, а особливо у Павла І. Росія пішла на таємні контакти з Наполеоном. Наполеону вдалося підтримати невдоволення Росії проти Англії. Окрему роль в цьому відіграло захоплення Англією Мальти 5.09.1800 – січні 1801 між Павлом І і Наполеоном відбувся обмін особливими посланнями Манфред а.З. Поиски союза с Россией (1800-1802гг) // История СССР – 1971 - №4 – С. 57.

На початку 1801 року Павло І таємно відправив корпус Донських козаків в кількості 22,5 тис. чоловік в похід проти англійських володінь в Індії Манфред а.З. Поиски союза с Россией (1800-1802гг) // История СССР – 1971 - №4 – С. 58. Але зближення Росії і Франції було короткочасним. В ході державного перевороту в ніч з 10 на 11 березня 1801р. Павло І був вбитий.

Новий цар Олександр І відмінив похід в Індію. Наполеон дізнавшись про це прийшов в ярість, але не дивлячись ні на що Росія вже не представляла вже великої загрози для Франції. Франція усунула для себе зі сторони других країн коаліції. Австрійці були вигнані з Італії, але продовжували боротися на Рейні тут в Ельзасі, в листопаді 1800 року перемогу над гобебурськими військами отримав генерал Моро Торм Е.В. Наполеон – М. – 1939. – с. 84..

Увесь лівий берег знову був у руках французів. В Моневілі почались ширші переговори 9.02.1801р. був підписаний Моневільський мирний договір, згідно якого Австрія втрачала Бельгію, Люксембург, всі німецькі володіння на лівому березі Рейну Рогінська А.Е. Почерки истории франции. – М. – 1958. – с. 189.. П‘ємонт залишався під окупацією Франції. Австрія не мала більше сил протистояти планам Франції на континенті. В 1801 р. Наполеон заключив також мир з Неопалітанським королівством за яким Франція отримувала о. Ельбу і право тримати війська в портах Пп.. Італії Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Восточном Средземноморъе (1796-1802 гг) // Учёные записки Ивановского педагогического института. – 1967 – Т43, вопросы всеобщей истории. – С. 130.

Таким чином Франція з честю вийшла з протистояння з коаліцією, захопивши великі території. Але у Франції були свої економічні інтереси за межами континенту. Буржуазії хотілося мати керівні позиції на Близькому Сході, а саме в Османській імперії. Саме з метою розширення французького панування Франції на сході був організований Сірійський похід Наполеона 1798-1799р., але в кінці серпня 1801 року корпус вимушений був капітулювати в Єгипті Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Восточном Средземноморъе (1796-1802 гг) // Учёные записки Ивановского педагогического института. – 1967 – Т43, вопросы всеобщей истории. – С. 130.

Лише хитромудрії дії французьких дипломатів, що зуміли заключити перемир‘я з Турцією 9.10.1801рокуспасли Францію від позору Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Восточном Средземноморъе (1796-1802 гг) // Учёные записки Ивановского педагогического института. – 1967 – Т43, вопросы всеобщей истории. – С. 141.

Згідно перемир‘я Франція зобов‘язалась вивести війська з Єгипту, визнавала незалежність Іонічних островів Грачёв В.Ф. Политика Наполеона Бонапарта в Восточном Средземноморъе (1796-1802 гг) //