Цезар прагне зміцнити своє становище не тільки в самому Римі. Дійшло до того, що ходили слухи про його намір поширити цивільні права на все населення областей. Але акцію подібного роду було не так легко здійснити.

Однак уже незабаром у результаті засідань сенату, рішень і висловлювань ситуація стає гранично ясної, у всякому разі для Цезаря. І він збирає сходку солдатів 13-го легіону.

Оголошено надзвичайний стан, тобто римський народ покликаний до зброї. Тому він просить захистити від ворогів добре ім'я і честь полководця, під водійством якого вони протягом десяти років одержали стільки блискучих перемог у славу батьківщини. Промова зробила належну дію.

Всі історики одностайно відзначають коливання Цезаря. Проте, произнеся історичну фразу "Жереб кинутий", Цезар усе-таки перейшов зі своїм штабом через Рубікон. Отже, громадянська війна почалася, у ході якої вже за шістдесят днів Цезар став господарем всієї Італії. Утеча Помпея, навпаки викликала крайнє невдоволення сучасників.

Нарешті, перед Цезарем стояла задача поновлення нормального і до того ж налагодженого в інтересах самого Цезаря функціонування державного апарата. До цієї області варто віднести такі заходи, як поповнення сенату, закони про збільшення числа магістратів, закон про провінції, новий порядок взаємозв'язків між диктатором і коміціями. Цю задачу "поновлення" державного апарата не можна розглядати ізольовано від іншої сторони тієї ж проблеми - прагнення знайти нову і досить надійну соціальну опору. Задоволення вимог армії, зміцнення і "відновлення" римського громадянства, чітка робота державного апарата і його пристосування до нових умов – такий шлях, обраний Цезарем для відновлення державного ладу.

Що стосується цивільно-правової політики Цезаря, то тут, мабуть, можуть бути відзначені дві тенденції. З одного боку, небувалий дотепер масштаб розповсюдження цивільних прав поза Італією, що мало велике принципове значення для зміцнення римської держави і складання її нової адміністративно-політичної структури. Цивільні права надавалися цілим громадам і навіть окремим провінціям. З іншого боку, у цивільно-правовій політиці Цезаря дуже помітно відчувається і деяка "охоронна" тенденція, тобто визначене гальмування процесу поширення цивільних прав, але він не прагнув знищити "персональность" чи прав правове розходження між римлянами і Перегрінами.

Зрештою, схильність до монархії відштовхнула від нього не тільки колишніх "республіканців", але навіть явних прихильників Цезаря. Таким чином і створилася та парадоксальна ситуація, при якій усесильний диктатор, що досяг, здавалося б, вершини влади і пошани, насправді очутився в політичної ізоляції, а виникла проти нього й успішно реалізована змова була закономірним проявом слабості встановленого їм режиму.

Остання, вирішальна змова на життя Цезаря відбулася на самому початку 44 р. у березні на засіданні сенату. До неї було залучено більш 60 чоловік. Цікавий склад змовників: крім ватажків змови Юнія Брута і Кассія Лонгіна, всі інші учасники були до недавнього минулого явними прихильниками Цезаря.

Загибель Цезаря стала смертельним ударом для спроби витягти Республіку з ями анархії, нехай навіть шляхом військової диктатури. Змовники, убивши Цезаря, обезглавили всю цезаріанську систему. Тільки через кілька днів близький друг Цезаря Лепід призвав до помсти. Саме тіло було урочисто спалене, і Гай Юлій Цезар був обожнений сенатом і народом. Змовники бігли в східні провінції, де і затвердилися в сані пропреторів. Утворилася партія цезаріанцев, на чолі якої встав легат і друг Юлія Марк Антоній.

3. Август - засновник принципату

Народився в Римі, син Гая Октавія й Атії, племінниці Цезаря, що у заповіті усиновив Августа і призначив його головним спадкоємцем. У юності одержав гарну освіту. Вивчав риторику, філософію. Август сам писав як вірші, так і прозу. З поетичних добутків Августа до нас дійшли зведення про епіграми, про уїдливі вірші - фесценії, про гекзаметричну поему "Сицилія", що могла описувати сицилійську війну чи носити історико-географічний характер, про незакінчену трагедію "Аякс". Відомо також, що він писав і вимовляв промови, склав надгробний напис у віршах для Друза. Дванадцятирічним хлопчиком він виголосив похоронну промову на честь своєї бабки Юлії, потім він виступав на похорон Марцелла, Агріппи, сестри Октавії. Ці мови він готував надзвичайно ретельно.

У дев'ятнадцять років, після смерті Цезаря, Гай Октавій Фурій, майбутній Октавіан Август, прибуває в Рим з Македонії. Згодом під ім'ям принцепса прийняла під свою руку стомлене цивільними розбратами держава. Режим, створений Августом, приніс мир! Це слово було в усіх на вустах. Світ прославляли (Августовий мир), його берегли як зіницю ока, йому споруджували вівтарі. Коли Август повернувся з Іспанії в Рим, за рішенням сенату на Марсовому полі був споруджений вівтар миру.

Він почав боротьбу з Антонієм, з яким, однак, після перемоги при Мутині і походу на Рим разом з Лепідом уклав другий тріумвірат. Після кривавої розправи над політичними супротивниками за допомогою проскрипцій тріумвірам удалося здобути перемогу над військами убивць Цезаря - Брута і Кассія. При розділі Імперії, згідно з укладеним договором, Август одержав західну частину держави, Антоній - східну, Лепід - африканські провінції. Але вже після відсторонення від влади Лепіда Август почав запеклу боротьбу проти Антонія. Він був позбавлений усіх посад і звань, а його спільниці, єгипетській цариці Клеопатрі, оголошена війна. Після перемоги в морському бої при Акції Август став одноособовим римським володарем. З часу правління Августа Рим став імперією. Імператори мали