Усе це дає нам досить повне представлення про мотиви, що спонукали Хрущова виступити з доповіддю, але повернемося до подій з'їзду.

* * *

Після довгих суперечок усі нарешті погодилися поставити доповідь "Про культ особистості і його наслідків " до порядку денного ХХ з'їзді КПРС, але прочитати його на закритому засіданні. Для входу на це засідання потрібно було мати спеціальний пропуск. Це було вирішено вже після офіційного закриття з'їзду, тобто Хрущов вже офіційно вважався Першим секретарем. Хрущов був авантюристом по натурі, але аж ніяк не дурнем: він розумів, що людину, що зачитала таку доповідь можуть і не допустити до керівництва країною. З іншого боку, слова, що вийшли з вуст першого секретаря будуть мати більшу вагу. Хрущов прочитав свою сенсаційну доповідь на ранковому засіданні 25 лютого. Під час читання в залі були відсутні гості, як вітчизняні, так і іноземні. Делегатам були заборонені робити який-небудь записи. Сам Хрущов так пояснив їм це наприкінці своєї обвинувальної мови:

"Ми не можемо допустити, щоб це питання вийшло за межі кіл партії, особливо ж щоб воно потрапило до друку. От чому ми його обговорюємо тут, на закритому засіданні з'їзду. Нам варто знати межі, ми не повинні давати зброю в руки нашим ворогів, не повинні полоскати нашу брудну білизну в нас на очах".

Більш чотирьох годин делегати слухали доповідь. Як згадували Хрущов, "делегати слухали затаївши подих. У величезному залі стояла така тиша, що можна було чути, як муха пролетить. Важко уявити собі, наскільки сильно були уражені люди, довідавшись про звірства, що лагодилися стосовно членів партії..."

За пропозицією Н.А. Булганина було вирішено суперечок по доповіді не відкривати.

* * *

Звернемося безпосередньо до доповіді Хрущова на закритому засіданні ХХ з'їзду КПРС 25 лютого 1956 року. Не стану докладно переказувати його зміст, нас більше цікавлять оцінки Хрущовим Сталіна, то, за що він його критикував і за що не критикував.

У багатьох пунктах доповідь будується на контрасті ідей Леніна з діями Сталіна. Хрущов сильно напирав на те, що Сталін відхилився від ленінської лінії. Так сам культ особистості, є далеким ленінським завітам. Підтвердження цьому ми бачимо чи ледве не в найперших рядках доповіді:

"Духові марксизму-ленінізму далеке звеличування однієї особистості, перетворення її в якусь надлюдину, що володіє надприродніми якостями, на зразок бога. Ця людина ніби-то усе знає, усе бачить, за усіх думає, усіх може зробити, він непогрішний у своїх учинках." Але ж саме так думав про себе Сталін.

Головний зміст доповіді складає розповідь про дивовижні сталінські репресії. Саме це більше всего потрясло не тільки учасників з'їзду, але і всіх комуністів у ту пору. Як говорив Хрущов, з 139 членів і кандидатів у члени ЦК партії, обраних на XVІІ з'їзді, 98 чоловік, тобто 70 процентів, були арештовані і розстріляні. З 1966 делегатів з'їзду з правом вирішального чи дорадчого голосу 1108 були арештовані за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах. Число арештів і обвинувачень у контрреволюційних злочинах зросло в 1937 році в порівнянні з попереднім роком більше чим у десять разів.

Привівши й інші дані про дивовижні масові репресії, Хрущов докладно зупинився на підозрілих обставинах убивства Кірова. Зокрема, повідомив, що після цього убивства керівникам ленінградського НКВД були винесені дуже легкі вироки, а в 1937 році їх розстріляли. Можна припускати, що вони були розстріляні, щоб сховати сліди щирих організаторів убивства Кірова. Він докладно розповів про трагічну долю Постишева, Ейхе, Рудзутака і багатьох інших діячів. Рудзутак, кандидат у члени Політбюро, член партії з 1905 року, проведший десять років на царській каторзі, категорично відмовився на суді від змушених визнань, "вибитих" з нього в ході наслідку.

Кгда в 1939 році хвиля масових арештів стала спадати, коли керівники партійних органів з периферії стали обвинувачувати працівників НКВД у тім, що до арештованого застосовувалися заходи фізичного впливу, Сталін 10 січня 1939 року послав телеграму секретарям обласних і крайових комітетів, ЦК компартій республік, народним коммисарам внутрішніх справ і керівникам органів НКВД. У цій телеграмі говорилося: "ЦК ВКП(б) роз'ясняє, що застосування фізичного впливу в практиці НКВД було допущено з 1937 року з дозволу ЦК ВКП (б)". Це "правильний і доцільний метод".

Сталін же, за словами Хрущова, увів поняття "ворог народу". Цей термін відразу звільняв від необхідності всіляких доказів ідейної неправоти людини: він давав можливість усякого, хто в чомусь незгодний зі Сталіним, хто був тільки запідозрений у ворожих намірах, усякого, хто був просто оклеветан, піддати самим жорстоким репресіям, з порушенням усяких норм революційної законності.

Звичайно, Хрущов тоді не сказав, та й не міг сказати всієї правди про сталінські репресії. Зараз називають цифру в 40 мільйонів потерпілих, включаючи мнимих "куркулів" у 30-х роках і репресовані народи під час Вітчизняної війни.

Аналізуючи причини масових репресій, Хрущов бачив їх у тім, що Сталін настільки підняв себе над партією і народом, що перестав вважатися і з Центральним Комітетом, і з партією. Сталін мав звичай зв'язувати всіх круговою порукою. Вони повинні бути розділити з ним відповідальність за знищення своїх колишніх друзів і соратників.

"- Коли закінчували слідчу справу,- згадував Хрущов,- і Сталін вважав, щоб інші його підписали, він відразу на засіданні підписував сам... і зараз же давав всім, хто отут сидів, і ті, не дивлячись, за інформацією, що давав Сталін, як він характеризував злочин, підписували;