Якщо до XVІІ з'їзду він ще прислухався до колективу, то після повної політичної ліквідації троцькістів, зиновьєвців і бухаринців, коли в партії в результаті цієї боротьби і соціалістичних перемог була досягнута повна єдність, Сталін почав усе більше і більше зневажати думкою членів ЦК і навіть членів Політбюро. Сталін думав, що тепер може вирішувати усе один і усі, хто йому ще потрібний,- це статисти; із всіма іншими він обходився так, що їм тільки залишалося слухатися і вихваляти його.

Отже, Хрущов бачив головну причину репресій у зовсім непомірному і безпрецедентному насадженні Сталін свого культу особистості. Хрущов привів матеріали з "Короткої біографії" Сталіна і "Історії ВКП (б). Короткий курс", написаних групою авторів. Сталін робив свої вставки в ці книги. От що він писав про себе: "Майстерно виконуючи задачі вождя партії і народу, маючи повну підтримку всього радянського народу, Сталін, однак, не допускав у своїй діяльності ні тіні зарозумілості, зазнайства, самозамилування". У первісному тексті біографії була така фраза: "Сталін - це Ленін сьогодні". Але Сталіну ця пропозиція показалася занадто слабкою, тому він змінив його так: "Сталін - гідний продовжувач справи Леніна, чи, як говорять у нас у партії, Сталін - це Ленін сьогодні".

Хрущов розповів про те, що книга "Історія ВКП(б). Короткий курс" була написана групою авторів. Але Сталін відітнув всіх авторів і так написав про це в "Короткій біографії" : "У 1938 році вийшла у світло книга "Історія ВКП (б). Короткий курс.", написана товаришем Сталін і схвалена Комісією ЦК ВКП (б)". І наконей, навіть царі, за словами Хрущова, не створювали премій, що вони називали своїми іменами. Апофеозом звеличування Сталіна став текст Державного гімну СРСР, схваленого їм самим. У цьому гімні - парадокс! - немає жодного слова про Комуністичну партію, але зате є подібні славослів'я на адресу Сталіна: "Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю і на подвиги нас надихнув". Представте собі, як це все звучало, якщо врахувати, що Хрущов ще і підкреслював "найбільшу скромність генія революції Леніна"!

Не можна не сказати, що в секретній доповіді було вперше сказане про політичний заповіт Леніна, у якому Володимир Ілліч пропонував перемістити Сталіна з посади генсека. Як говорив Хрущов, Ленін відразу помітив, що: "Сталін грубий, неуважний до товаришів, примхливий і зловживає владою".

Тут же говорилося про його повну зневагу принципами колективного керівництва, установленими Ленін. Протягом тринадцяти років не созивались з'їзди партії. Пленарні засідання ЦК майже зовсім не проводилися. У плині війни не було ні одного пленуму ЦК.

Хрущов протиставляє ленінське відношення до опозиції сталінському. Він посилається на приклад виступу Каменьєва і Зинов'єва проти ленінського плану збройного повстання напередодні Жовтневої революції. тоді Ленін поставив перед ЦК питання про їхнє виключення з партії, однак після революції Зинов'єву і Каменьеву були надані керівні посади. Те ж саме відноситься і до Троцького.

Ще дуже багато чого ставить Хрущов у провину Сталіну. Наприклад, він звертає увагу на те, як була запущена економіка країни, адже, за словами Хрущова, "Сталін вивчав країну по кінофільмах". Докладно розглядається роль Сталіна у війні. І Хрущов представляє Сталіна аж ніяк не як великого полководця. Досить сказати про те, що Сталін ігнорував численні сигнали про підготовку Німеччини до війни зі СРСР, і про те, що Сталін планував воєнні операції по глобусі. Делегати були уражені.

* * *

Почалися шумування. Найбільш гарячі голови стали вимагати подальшої десталинизации країни, але це наштовхнулося на найжорстокішу протидію партійного і державного апарата, адже тоді в партійне керівництво ще входили такі відверті послідовники і соратники Сталіна, як, Молотов, Малєнков, Каганович і інші.

Однак зупинити потік вони вже були не в силах, особливо тому, що доповідь незабаром перестала бути секретним для світової суспільної думки. Спочатку з доповіддю були ознайомлені глави делегацій компартій - Берут, Торез, Ібаррурі і т.д. Наприкінці лютого 1956 року текст доповіді уже мав Йосип Броз Тіто, що прочитав його членам Виконкому Союзу комуністів Югославії. 16 березня "Нью-Йорк таймс" поміщає статті свого московського кореспондента про закриту доповідь Хрущова. На інший день його основний зміст переказало агенство "Рейтер". 19-21 березня дуже зм'якшене резюме доповіді надрукувала газета "Юманите", орган Французької компартії. 20 березня виклад доповіді публікує югославський щотижневик "Комуніст".

Копії доповіді стали швидко поширюватися і незабаром продавалися на чорному ринку у Варшаві, де одна з них і була куплена деяким американцем за 300 доларів. Шеф ЦРУ Аллен Даллес передає її своєму брату, державному секрктарю Джонові Фостеру Даллесу, а той відтворює доповідь Хрущова 4 червня на сторінках "Нью-Йорк таймс", а 6 червня - "Монд".

Отже, прийшов час підбити підсумок. Я можу, не боячись перебільшити, сказати, що доповідь Хрущова мала величенне значення для розвитку нашої країни. З його почалося звільнення СРСР від навислої над ним тіні тирана. Хрущов зумів розвінчати Сталіна, як вождя, як військового генія і як продовжувача справи Леніна. Неможливо, звичайно, не бачити деякої обмеженості критики Хрущова. Він усе ще розділяв генеральну лінію Сталіна по колективізації, індустріалізації і деяким іншим питанням. Але адже не він один! Більшість діячів, присуджених до смерті Сталін, продовжували вірити в нього. Багато хто з них перед розстрілом викрикували: " Так здраствує товариш Сталін!"

Доповідь Хрущова носив викривальний, а не аналітичний характер. Викриття - це лише початковий характер. Хрущов