поранений бригадний генерал Ш. О. Бонамі. Опівдні Кутузов направив козаків генерала від кавалерії М. І. Платова і 1-й кавалерійський корпус генерала-ад'ютанта Ф. П. Уварова (всього 5 тис. шабель) в тил лівого флангу Наполеона. Досі серед істориків про результати цього рейду ведеться спір - Платов і Уваров виявилися одними з небагато генералів, що не отримали нагород за Бородінськоє битву.
Рейд російської кінноти дозволив відвернути увагу Наполеона і затримав на 2 години. новий штурм французиів послабленого російського центру. Скориставшись передихом, Барклай де Толлі перегрупував сили і виставив на передню лінію свіжі війська. Лише о 2 годині дня наполеонівські частини зробили третю спробу оволодіти батареєю Раєвського. На захисників висоти обрушився смертоносний вогонь із 300 знарядь, а на приступ були кинуті три дивізії, підкріплені фланговою атакою кірасир генерала О. Коленкура, який загинув після
М.І.Кутузов
цієї атаки. Комбіновані дії наполеонівської піхоти і кінноти призвели до успіху, і о 3 годині дня французи остаточно захопили і це укріплення. У полон до них попав поранений генерал-майор, що керував обороною П. Г. Ліхачьов. Росіяни відійшли на 800 м, але прорвати новий фронт їх оборони противник не зміг, незважаючи на всі зусилля двох кавалерійських корпусів. На крайньому кр аї лівого флангу у д. Утіци в 1 час дня польський корпус Ю. Понятовського після третьої спроби відтіснив російські частини від Утицкого кургану, змусив їх відійти і встати на одну лінію з військами, що раніше обороняли Семенівські флеші.
На всіх основних дільницях французи змогли досягнути деяких тактичних успіхів - росіяни залишили первинні позиції і відступили приблизно на 1 км. Але прорвати їх оборону або здійснити обхід флангів наполеонівським частинам так і не вдалося. Російські полки, що поріділи стояли, готові відбити нові атаки. Наполеон, незважаючи на настійні прохання своїх маршалів, в цій ситуації не ризикнув кинути для завершального удару свій останній резерв двадцятитисячну Стару ґвардію.
До 8 години. вечори велася інтенсивна артилерійська перестрілка, а потім французькі частини були відведені на початкові рубежі. Росіян перемогти не вдалося. Кутузов пізно увечері, дізнавшись про великі втрати (45 тис. чол. - практично перестала бути боєздатною 2-а армія), відмовився від прийнятого їм напередодні рішення відновити битву на наступний день і біля півночі наказав почати відступ до Москви.
Ця битва недаремно отримала назву «битви генералів»: у росіян було убито 6 і поранилося 23 генерали, у французи ще більше - 12 убито і 38 поранено. Наполеонівська армія втратила приблизно 35 тис. чоловік особистого складу. Кількість полонених з обох сторін виявилося приблизно однаковим - по 1 тис. чоловік. У літературі зустрічаються самі суперечні факти про втрати сторін, спірним є досі і питання про переможця. Зарубіжні автори, як правило, віддають перевагу Наполеону, більшість же вітчизняних істориків - Кутузову, лише небагато хто вважає підсумок нічійним.
Необхідно визнати, що жоден з противників не вирішив поставлених перед собою задач і не добився істотної переваги. Наполеон не зумів розгромити російську армію, Кутузов захистити Москву. Абсолютно бездоказовим є те, що
існувало в літературі радянського періоду твердження, що Наполеон зазнав поразку біля Бородіно. Ініціатива весь день була в його руках, французи постійно атакували і до кінця дня зберегли боєздатність. На напрямі головного удару Наполеон уміло створював перевагу у всіх видах зброї, особливо в концентрації потужності артилерійського вогню, що було однією з причин великих втрат серед російських військ. Але величезні зусилля, зроблені армією великого полководця, виявилися зрештою безплідними. Незважаючи на первинні прорахунки, Кутузову вдалося, хоч і дорогою ціною, латаючи діри в обороні, перебудувати бойові порядки, зберегти побудову в одну лінію. У результаті противник постійно був вимушений вести лобові атаки. Битва перетворилася у фронтальне зіткнення, в якому шанси у Наполеона для рішучої перемоги над армією з такими бойовими якостями, як російська, виявилися мінімальними і в кінцевому результаті були зведені до нуля. Можна говорити про проміжне значення Бородінського битви для всієї кампанії загалом і розглядати його наслідки для доль кожної з армій. Російські війська, воюючи на своїй території, за короткий термін змогли відновити чисельність своїх рядів. З всіх родів військ наполеонівської армії самі відчутні і непоправні втрати понесла кіннота, для якої Бородінськоє поле стало справді величезним кладовищем, що в заключний період війни багато в чому зумовило катастрофічну поразку Наполеона у війні з Росією.