М. Шашкевич перший, а за ним І. Вагилевич та Я. Головацький почали збирати народні пісні. Шашкевич робив це переважно В рідному Підлиссі та в сусідньому селі Княжому. За час навчання в гімназії, а потім за семінарські роки в нього набралося більше десятка зошитів із пісенним фольклором.

Ми не випадково торкнулися діяльності М. Шашкевича як фоль-клориста у контексті розмови про його поетичну спадщину, бо вів як поет виростає з народної пісні. У поезіях «Туга», «Вірна», «Розпу-ка», «До милої», «Над Бугом» та інших, немовби написаних «на мелодію», багато пісенних образів і прийомів. Під віршем «Хмельницького обступление Львова» так і зазначено: «Строям народної пісні». Народною піснею стала лірична поезія М. Шашкевича «Веснівка».

М. Шашкевич був тонким ліриком і полюбляв малі поетичні фор-ми. Єдиний його задум написати поему, яка мала називатись «Пере-кинчик бісурманський», залишився незавершеним. Був написаний тільки початок — три «пісеньки» про старого бандуриста.

Спробував М. Шашкевич свої сили і в художній прозі. У «Русалці Дністровій» він опублікував романтичне оповідання «Олена», назвавши його казкою. Цей єдиний прозовий твір Шашкевича відзначається соціальною гостротою і виразним антикріпосницьким спрямуванням. Оповіданням «Олена» М. Шашкевич поклав початок опришківській темі в українській літературі. Народні месники уби-вають пана і його посіпак, коли ті, відбивши у молодого селянина Семена його наречену, повертаються до замку. Характерно, що І прізвище одного з головних героїв твору — Бойчук. Саме так називався побратим О. Довбуша.

Літературна творчість М. Шашкевича тривала недовго — з 1833 по 1843 рік, та й то, починаючи від 1837 року, із значними перервами. Проте в ній сучасники бачили справу всенародного значення. М. Шашкевич визначився за той час і як талановитий перекладач із сербської, чеської, польської та грецької мов. Фрагмент його пере-співу «Слова о полку Ігоревім» («Плач Ярославни»), який дійшов до нас, свідчить, що поет дуже відповідально ставився до цієї пам'ят-ки культури. М. Шашкевич перший в українській літературі переклав «Краледвірський рукопис» В. Ганки. Неабияке значення мають також публіцистичні праці письменника.

Поетична спадщина поета — коштовна перлина в духовній скарб-ниці українського народу.