Л. Божко приймала участь у численних концертах з симфонічним оркестром України (диригент – С. Турчак), оркестром народних інструментів ім. Осипова (Москва), ансамблем скрипалів Великого театру під керівництвом Ю. Реєнтовича, симфонічним оркестром Великого театру.

У 1975 році Л. Божко повертається до Львівської опери, де успішно виконує низку провідних лірико-драматичних ролей. Серед них – Дездемона («Отелло» Дж. Верді), Леонора («Трубадур» Дж. Верді), Анна («Украдене щастя» Ю. Мейтуса).

Слід відзначити високопрофесійне і натхненне виконання Л. Божко ролей сучасного та класичного українського репертуару: Мавка – «Лісова пісня» Кирейка, Оксана, Одарка – «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, Анна – «Украдене щастя» Мейтуса, Орися – «Олеська балада» Б. Янівського, Ханако – «Ріхард Зорге» Мейтуса, Софійка – «Багряні зірниці» Жданова.

Деякі з тих ролей були виконані на оперній сцені вперше.

Оперні гастролі Л. Божко сягали далекого і близького зарубіжжя: Канада, США, Італія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Польща.

А ще один, можна сказати, етап творчої біографії – не прилучення до творчості Р. Вагнера. Л. Божко не відразу полюбила цього композитора, але коли «доросла», то вчепилася у нього – як кліщ. І партію Єлизавети співає з величезним задоволенням.

Також створено багато фондових записів на Українському радіо солоспівів та оперних вистав у виконанні Л. Божко.

З 1975 року Людмила Федорівна переходить на педагогічну роботу спочатку у Львівському педагогічному училищі ім. Ф. Колесси, а пізніше з 1985 у Львівську музичну академію ім. М.Лисенка.

З 1992 року стає доцентом названої кафедри.

Творчий стаж народної артистки України Л. Божко – 32 роки, репертуар складає понад 40 оперних партій.

Ролі Л. Божко отримали високу оцінку музичної критики і громадськості майстерність виконання яких збагатили оперний репертуар м. Львова. Тепер свій високий професіоналізм, як обдарований педагог, співачка успішно передає студентам Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка, вміло розкриває їх творчі можливості. Серед випускників Л. Божко є багато талановитих які є лауреатами співочих міжнародних конкурсів.

Удома Людмила Федорівна звичайна жінка. Займається господарством, готує їжу. Каже, що не дуже захоплена цією роботою, але старається для сім’ї. у неї дорослий син, якого вона дуже любить і з яким у неї повне взаєморозуміння. Ніколи не шкодує часу для сина – на безкінечні відповіді на запитання, на розмови, підтримку. Улюблене проведення вільного часу їхньої сім’ї – спільний перегляд відеокасет із операми світової класики у виконанні артистів кращих театрів світу й обговорення їх. Але вільного часу в кожного з них мало. А ще важче зібратися разом. Робота артиста дуже виснажлива. Знаючи це, перед спектаклем мусиш плавномірно витратити свої сили, берегти їх. Особливо в день вистави, щоб усе потім віддати глядачам.

Концертна діяльність В.Чайки

У вокальному мистецтві часто буває так, що оперний співак не надає належної уваги камерним творам, а камерний уникає оперних. Це пов’язано зі специфікою двох сфер вокального виконавства. Оперний і камерний спів відрізняються один від одного і пропорціями в динаміці, і своєрідністю арсеналу засобів виразності. І тому тип «синтетичного» співака зустрічається не так часто. Камерне виконавство дається далеко не кожному, навіть великому оперному співаку. У опері оркестр, грим, костюм, декорації, партнери допомагають створити образ. А камерний спів – це, по суті, театр одного актора, де треба володіти виразністю і широтою уяви, вміти тонко фразувати, уникати крупнопланового оперного звуку – і взагалі, проявити певну душевну витонченість при підході до інтерпретації творів.

Серед видатних співаків минулого в Україні були С. Крушельницька, ???????, М. Менцинський, ??????????. кожен з них – це неповторна індивідуальність, але їх об’єднувала цілеспрямованість, естетична програма, у якій розвивались і українські вокальні традиції, і зовсім нова, тонка психологічна інтерпретація зарубіжних і вітчизняних романсів. Та арій.

Крім оперної сценічної діяльності, співачки В. Чайка і Л, Божко проводили активну концертну роботу, яку можна поділити на сольно-концертну, пропагандистську (виступи у загальних концертах, зведених святах, конференціях, зустрічах тощо) та просвітницько-благодійну діяльність.

Ім’я оперної співачки В. Чайки, заслуженої артистки України, провідної артистки Львівського оперного театру ім. С. Крушельницької (донедавна ім. І. Франка) Володимири Павлівни Чайки добре відоме. 25 років на сцені звучало її чарівне сопрано, яка справляло яскраве незабутнє враження. Співачка створила галерею образів – 36 головних партій в операх композиторів різних епох і країн.

А також дала багато сольних концертів, де співала романси та народні пісні.

Володимира Павлівна Чайка ще задовго до того, як стала професійною співачкою, виступала в хорі Львівського Будинку вчителя. У той час у будинку вчителя був самодіяльний хор, ставили оперу Аркаса «Катерина», де вона з успіхом співала головну партію Катерини. Відтоді розпочалася кар’єра співачки. В консерваторії В. Чайка вчилася у класі народного артиста СРСР П. Кармалюка і була однією з найбільш сумлінних студенток. Тоді ж до початкуючої співачки прийшло її перше визнання. Вона стає дипломанткою Республіканського конкурсу вокалістів імені М.В. Лисенка. Її дебют у Львівському театрі, де вона за призначенням почала у 1963 році працювати, відбувся у «Травіаті» Дж. Верді. Співачці довелося грати Віолетту у понад 200 спектаклях. І скільки ж разів, виходячи на сцену, я страждала, плакала, вмирала і стільки ж ночей не спала після вистави. Як згадує сама співачка: «Над створенням образу Віолетти я багато працювала. Починала з архівних французьких газет, які свого часу багато писали про відому французьку куртизанку Марі де Плюссі –