Оперний і концертний репертуар народної артистки України Чайки Володимири Павлівни.

Українські композитори

М. Вериківський – п. Галі в опері «Сотник».

М. Лисенко – п. Панночки в опері «Ноктюрн».

М. Лисенко – п. Марильці в опері «Тарас Бульба».

Гулак-Артемовський – п. Оксани в опері «Запорожеуь за Дунаєм».

Аркас – п. Катерини в опері «Катерина».

В.Кирейко – п. Настки в опері «У неділю рано...»

С. Жданов – п. Гафійка в опері «Багряні зірниці».

С. Монюшко – п. Ганни в опері «Зачарований замок».

С. Монюшко – п. Ганни в опері «Страшний двір».

М. Лисенко – п. Панночки в опері «Майська ніч».

Російські композитори

П. Чайковський – п. Паночки в опері «Майська ніч».

С. Рахманінов – п. Земфіра в опері «Алеко».

П. Чайковський – п.???????? в опері «Пікова дама».

П. Чайковський – п. Іоланти в опері «Іоланта».

М. Кормінський – п. робітниці «10 днів, що потрясли світ».

Зарубіжні композитори

В. Моцарт – п. Донна Анна в опері «дон Жуан».

В. Моцарт – п. Констанція в опері «Викрадення Сералю».

Ж. Оффенбах – п. Мельки в опері «Казки Гофмана».

Ж. Бізе – п. Лейли в опері «Шукачі перлин».

Дж. Россіні – п. Розіни в опері «Севільський цирульник».

Дж. Верді – п. Віолетти в опері «Травіата».

Дж. Верді – п. Джильди в опері «Ріголетто».

Й. Штраус – п. Арсени в опері «Циганський барон»

Дж. Пуччіні – п. Фраскіту в опері «Богема».

Дж. Бізе – п. Бінаелу, п. ???????? в опері «Кармен».

Дж. Верді – п. Тібо в опері «дон Карлос».

Е. ????????? – п.??????? в опері «Залізний дім».

Г. Донфцетті – п. Адіни в опері «Любовний напій».

Ф. Лєгар – п. Ганни Главарі в опереті «Весела вдова».

Г. Доніцетті – п. Наріни в опері «дон Таскуалє».

Н. Планкет – п. Серполетти в опері «?????????? Дзвони».

Дж. Верді – п. ??????? в опері «Аїда».

Дитячі опери

Г. Польський – п. Мишки в опері «Терем-теремок».

А. ????????? – п. Чарівної Феї в опері «Попелюшка».

Всі ці опери дорогі В. Чайці, бо в них вкладено частину її серця. Завжди співала її з великою радістю і насолодою. Незабутньою співачці була зустріч у рідному селі, де у церкві освячували герб України та синьо-жовтий прапор. Вона заспівала на хорах «Вірую» та «Боже, Великий, Єдиний...»

Володимира Павлівна завжди говорить такі слова: «Думаю, що варто було навчатись і працювати над вдосконаленням свого співу, щоб заспівати в церкві молитву Богові, який дав мені голос і невидимою рукою повів у мистецтво. Я вдячна Тернопільській землі, яка багата не тільки на чорноземи, а й на талановитих людей. Адже тут народилась гордість нації Соломія Крушельницька...»

Її знають тисячі львів’ян. В Україні, Росії, Білорусії, а також далеко за кордоном. Її голос звучить по радіо і телебаченню. Про неї написано десятки статей у книгах, газетах, журналах. Її працю відзначено найвищим для творчої людини званням – народної артистки України. Ще б пак! Чудовий голос, приваблива зовнішність, прекрасне відчуття сцени, майстерність.

Вона звикла до компліментів, до захоплених поглядів на вулиці, до вигуків «браво» в залі. Чверть століття роботи на сцені Людмила Божко, провідна солістка Львівської опери, - це школа для молодих і насолода для глядача.

На мистецькому, яскраво зоряному у 60-х роках небосхилі театрального Львова зірка Людмили Божко засяяла особливо потужно і променисто. Ім’я молодої співачки, яка приїхала з Києва, друкувалося у театральних програмках, звучало у бесідах професіоналів і любителів оперного співу, на молодіжних музично-театральних тусовках та студентських вечірках, де вона залюбки виконувала не лише оперні арії, але й естрадні пісні, зокрема новотвори львівського композитора Мирослава Скорика, слава якого вже набирала обертів.

Випускниця Київської консерваторії успішно дебютувала на львівській сцені в партії Джільди («Ріголетто» Верді). Газети писали, що її героїні були притаманні особлива щирість, безпосередність, теплота і душевне благородство. Невдовзі вона вже співала в операх Г. Доніцетті, Ж. Бізе, П. Чайковського.

Етапною для молодої актриси стала робота над партією Іоланти в однойменній опері П. Чайковського. Вона довго шукала і таки знайшла для своєї героїні особливого характеру інтонації, органічно поєднавши і приховану печаль, і неясні передчуття, і зворушливу ніжність. Юна тендітна актриса, з синіми променистими очима здавалося просто таки була створена для втілення образу відстороненої від реалій життя прекрасної сліпої дочки короля Провансу, у якої кохання пробуджує неабиякі сили і волю до життя. Вже в експозиції цього образу, в аріозо «Очего это прежде не знала» співачка відтворювала багатий і складний духовний світ своєї героїні. Починала аріозо тихо, зосереджено, ніби прислухаючись до найтонших порухів душі, до невідомих ще до цього імпульсів серця. І лише тоді, коли споглядальний настрій змінювало пристрасне почуття і мелодія виривалася на широкий простір, голос співачки набирав сили і дзвінкості металу.

Запам’яталася Людмила Божко також у «Травіаті» Дж. Верді. Цю партію вона виконувала протягом майже двох десятиліть, чаруючи слухачів голосом і сценічною привабливістю. Її героїня була напрочуд щирою, зворушливою, позбавленою будь-яких проявів сентиментальності чи мелодраматизму. «Вона має прекрасний голос і вправно володіє ним – буквально кожна фраза є напрочуд музикальною і пластичною. Актриса логічно вибудовує вокально-сценічну драматургію ролі: кожна мізансцена