Вступ

Древньогрецький філософ Арістотель створив власну теорію щодо розташування небесних тіл у Всесвіті. Він стверджував, що планета Земля розташувалась непорушно десь у космосі, а сонце і зірки обертаються навколо неї. Приблизно через 100 років Римо-католицька церква взяла цю теорію за «Святу Істину».Ціле середньовіччя люди ходили під небом, поглядаючи на Сонце,Місяць, зорі і планети. Та нікому й на гадку не спало би, що Земля не може бути центром Всесвіту. Жодні спостереження не зароджували сумніву щодо того, ніби Земля перебуває в стані спокою, «небесні тіла» обертаються довкола неї. Такий погляд ми називаємо «геоцентричною картиною світу». Християнські уявлення про Бога, котрий панує над усіма небесними тілами, також сприяли такому світосприйняттю.

Попередники

У 1543 році з*явилася маленька книжечка «Рухи небесних тіл». Її написав польський астроном Копернік , який помер у рік виходу книги. Копернік твердив, що Земля обертається навколо сонця, а не навпаки, і це доводять спостереження за рухом небесних тіл. Через те, що сама Земля обертається навколо власної осі, людям здається, ніби Сонце обертається навколо Землі. Копернік писав, що рух небесних тіл легше зрозуміти, якщо припустити, що Земля та інші планети обертаються навколо Сонця по орбітах в формі кола. Таку точку зору називаємо геліоцентричною картиною світу. Копернік не мав жодних інших підстав, окрім давніх тверджень, за якими небесні тіла мають досконалу ккруглу форму і рухваються по колу просто тому, що вони «небесні». Але на початку 17 сторіччя німецький астроном Йоганн Кеплер оголосив результати своїх докладних спостережень, які доводили, що планети рухаються по еліпсоподібних, овальних орбітах із Сонцем біля одного з полюсив елипса. Учений стверджував також, що швидкість планет більша, чим ближче вони до Сонця. Кеплер вперше поставив Землю в один ряд з іншими такими ж планетами і підкреслив існування одних і тих же фізичних законів у Всесвіті. Мабуть, тому, що він досліджував рух планет, покладаючись на власні почуття, а не сліпо довіряв давним переказам.

Життєвий шлях генія

Галілео Галілей народився 1564 року в Італійському місті Піза. Але відразу після народження хлопчика, батьки Галілео переїжджають до Флоренції, яка була в ті часи центром просвітницького та культурного життя. В 1575 році одинадцятиріччного Галілео віддають до школи при Джесюітському монастирі, студіювати латинську і грецьку мови, математику, релігію, музику та мистецтво. В сімнадцять років Галілей вступає до Пізанського університету на медичний факультет. Його родина хотіла, щоб він став заможним лікарем. Потім Галілео почав захоплюватися математикою, переходить на навчання на філософський факультет.3 рокипо тому Галілей, будучи ще студентом, відкрив закон ізохроннсті коливань маятника. Це сталося під час його перебування в Пізанському соборі; увагу Галілея привернула люстра, яка коливалася у нього над головою. Він виміряв частоту коливань лампи, порівнявши їх частотою свого пульсу. Він помітив, що проміжки часу між кожним коливанням лампи, незважаючи на його розміри, були однаковими. Це відкриття Галілео Галілея допомогло німецькому вченому Крістіану Хігенсу створити новий годинник з маятником. Від того часу маятник використовувся для регуляції ходу годинників протягом 250 років. Навіть в наші часи ми можемо побачити годинники з маятниками, але не так часто, як електронні чи механічні годинники. Галілео покинув медичний факультет, його почали цікавити точні науки такі як фізика, математика та філософія. Він починає вивчати їх в університеті; але після 4-х років навчання він покидає університет, не закінчивши його. Родина Галілея стала надто бідною, щоб оплатити навчання сина докінця. Але, не зважаючи ні на що, Галілей продовжує вивчати математику і фізику. В цьому йому допомагає найкращий товариш його батька Остіліо Річчі, професор математики. Протягом цього періоду Галілей проводив численні досліди з плаваючими предметами. У 22-річному віці опублікував не велику працю про винайдені ним гідростатичі терези. Репутація Галілео зростала. В 1589 році 25-річний Галілей, який не мав змоги закінчити Пізанський університет, повертається туди, бучи професором математики.Він швидко створює собі велику кількість ворогів, заперечуючи двотисячолітню теорію Арістотеля. Арістотель стверджував, що важкі тіла падають на землю швидше, ніж легкі.Галілей вирішив довести, що Арістотель був не правий.Він кинув кульки різної ваги з високої будівлі, можливо з Падаючої вежі в місті Піза.Великий натовп студентів і професорів спостерігали за тим, як обидві кульки впали одночасно.Ті люди, які були запеклими прихильниками теорії Арістотеля відмовилися вірити побаченому. Вони змусили Галілео покинути університет. Але, дякуючи своїм впливовим друзям, Галілей стає професором у Падуйському університеті. Там він почав вивчати деякі природні явища про які були маловідомими у ті часи. Наприклад, він першим поставив таке питання про вимірювання температури у спеку. У 1592 році він винайшов прилад, в якому він для вимірювання теплоти використовував повітря.Галілео назвав його термоскопом від грецького “therme”- спека; і “skopos”- бачити. На перших етапах цього дослідження коливання температури уважно записувалися і аналізувалися. З 1602 року репутація ( нові експерименти з магнітами і магнітизмом) Галілея притягувала студентів з усієї Європи до університету в Падуї.Незадовго потому, Галілей дізнається про голандського майстра, що виготовляв окуляри; звали майстра Ганс Ліппершей. Він винайшов підзорну трубу: трубка з лінзами, які збільшують і наближують предмети, що знаходяться на відстані. В 1609 році Галілей сконструював біль підзорну трубу , що дала йому змогу побачити предмет