Цей зліт в політичній кар’єрі не був випадковим. Протягом численних подорожей по країні, зустрічей та виступів і у широкого кола виборців, і у колег з партії, Брундтланд здобула репутацію енергійного, наполегливого і рішучого політика, а також приємної і контактної людини.

Кабинет прем’єра Брундтланд залишила не за своїм бажанням. Очолювана нею партія потерпіла поразку на виборах і була змушена передати владу своїм політичним опонентам - консервативній партії Хейре. Соціал-демократи програли, бо їх програма вимагала зміни орієнтації з урахуванням соціально-політичних реалій.

Нафтовий бум 70-х рр., різке зростання рівня і якості життя в Норвегії, природні структурні зміни в економіці, а відповідно і на ринку праці - всі ці процеси звужували виборчу базу НРП, яка традиційно орієнтувалася на робочий клас, вимагали розробки нових програм і визначення нових пріоритетів. До 1986 р., доки при владі знаходилась Хейре, а потім коаліція трьох буржуазних партій, Брундтланд керувала діяльністю НРП, очолювала опозицію в парламенті. Саме на цей період приходиться початок її роботи в Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку.

В травні 1986 р. буржуазний уряд опинився в кризовій ситуації. Вона склалася внаслідок погіршення стану економіки, а буржуазний кабінет не бажав утримувати владу в своїх руках, коли з метою оздоровлення економіки довелося приймати малопопулярні серед насенення рішення.

Саме на цей момент в результаті стрімкого падіння цін на нафту прибутки від її експорту скоротилися (з 85 млрд. крон в 1985 р. до 53 млрд. в 1986 р.); дефіцит платіжного балансу в 1986 р. склав 33 млрд. крон; посилились інфляційні процеси. Виникає потреба економій, перепрофілювання окремих галузей, що було особливо складно в умовах норвезького суспільства, оскільки населення вже звикло до високого рівня зайнятості, доходів і соціального забеспечення.

Тоді на посаду прем’єр - міністра знову призначають Гру Харлем Брундтланд. Зформований нею уряд наполовину складався з жінок і був покликаний до влади, за її власним висловлюванням, для того, щоб вимити брудний посуд. І зрештою, за 2,5 роки жінкам - міністрам вдалося виправити ситуацію. Але ця перемога далася нелегко.

Отже, з метою оздоровлення економіки країни Брундтланд пішла на тимчасове замороження заробітньої платні, скорочення державних видатків, різке скорочення бюрократичного апарату.

У зв`язку з цим її порівнюють з М.Тетчер, яка, вдавшись до аналогічних кроків, досягла оздоровлення британської економіки на початку 80-х років. Гру Х. Брундтланд пішла тим самим шляхом кілька років потому, зумівши запевнити співвітчизників в необхідності заходів «жорсткої економії». В короткий строк їй вдалося вивести країну з кризи.

Проте парламентські вибори 1989р. виявилися тяжким випробуванням для Брундтланд і очолюваного нею уряду. Вона та її соратники вбачали головну задачу в тому, щоб НРП не спустилася до небезпечно низької відмітки, яка б не дозволила зберегти соціал-демократичний кабінет після виборів. Варто сказати, що під час передвиборчої боротьби найбільш впливовим аргументом НРП виявився авторитет прем`єр-міністра. Опитування показали, що троє з чотирьох норвежців оцінюють діяльність Брундтланд на посаді керівника уряду як успішну, вона лідирувала як кандидат на цю посаду в подальшому. Підкріпленню її авторитету послугував внесок прем`єр-міністра в роботу‚ яка призвела до затвердження норвежського міста Лілліхаммера як місця проведення зимових Олімпійських ігор 1994р. В країні, де зимові види спорту є частиною життя більшості громадян, це викликало вибух ентузіазму.

Однак‚ вибори не принесли перемоги НРП. Загальний результат виявився найнижчим за всю післявоєнну історію країни. 12 жовтня 1989р. Гру Х. Брундтланд іде у відставку.

Проте, буржуазний уряд виявився недовговічним. Вже через рік розгорілася урядова криза через розбіжності з питань про майбутнє відносин з Європейською співдружністю. 3 листопада 1990р. було сформовано новий уряд на чолі з Брундтланд.

З жовтня 1989р. по листопад 1990р. вона займала посаду голови зовнішньоекономічного конституційного комітету парламенту‚ який відіграє відчутну роль у формуванні зовнішньополітичного курсу країни. Але свою діяльність на міжнародній арені Брундтланд розпочала ще в 1983р. коли стала головою Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку. Доповідь комісії під назвою «Наше спільне майбутнє» була запропонована в 1987р. і вона отримала широкий резонанс в усьому світі. Природоохоронну діяльність Брундтланд завжди відрізняла готовність до діалогу‚ пошуку компромісних рішень. Та захоплення справою охорони навколишнього средовища не зробило її «політиком від екології». Не випадково доповідь її комісії містить достатньо зрозумілий лозунг: «Мислити глобально‚ діяти локально » (його‚ до речі‚ можна розглядати і як її життєве кредо).

Запропонована комісією концепція стійкого розвитку в інтересах екології була доповнена Брундтланд принципом міжнародного консенсусу у відношенні екологічного росту‚ оскільки погіршення глобальної економічної ситуації вона пов`язує з наростаючими труднощами‚ особливо «третього світу».

Серед чисто екологічних питань Брундтланд особливу увагу приділяла проблемам захисту атмосфери. В ході візиту в США в 1989р. вона запропонувала створити при ООН міжнародний фонд захисту атмосфери за рахунок відрахування розвиненими країнами 0‚1% свого ВНП.

Зусилля Брундтланд в цій галузі принесли їй безумовне визнання міжнародної спільноти. Вона стала володаркою кількох престижних премій‚ в тому числі «Премії третього світу»‚ «Премії миру Ганді». З використанням отриманих коштів Брундтланд заснувала в січні 1990р. власний екологічний фонд для фінансової підтримки різноманітних проектів‚ направлених на розв`язання конкретних проблем охорони иавколишнього середовища.

Зовнішньополітичні погляди Брундтланд‚ курс‚ що вона його проводить в якості