Реферат на тему:

“Христофор Колумб”

Життя й особистість Колумба викликали величезну до себе увагу і багато в чому мають характер роману. Про його походження і місце його народження йшли довгі, жагучі учені суперечки і навколо багатьох подій його життя виросли легенди, спростовувати які коштувало довгої і завзятої роти наукових критиків. Тим більше що Колумб розділив долю багатьох видатних людей. Він умер сам у повній упевненості, що відкрив тільки новий шлях у давно відому Індію, і в повному неведенні того, що зробив. Пройшло майже 30-40 років після його смерті, коли думка про існування нового континенту між Європою й Азією проникнула у свідомість сучасників; можна сказати, що серед учених ця думка з'явилася винятково пануючою до кінця 1530-х років, але до кінця сторіччя і навіть у ХVІІ ст. Америка вважалася з'єднаної з Азією. Ще пізніше, через 20 років, були визнані заслуги Колумба у відкритті континенту, на нього звернули увагу лише в 1571 р. через 80 років після відкриття, коли вийшла у Венеції італійською мовою біографія й апологія Христофора Колумба, що звернула на себе велику увага. Ця біографія була видана невідомою особою (A.Ulloa) у формі перекладу з іспанського оригіналу, написаного сином Колумба Ернандо (пом. у 1539). Оригінал не був знайдений і не був виданий. Згодом був порушений великий сумнів у дійсності цього твору і, дуже імовірно, що ми маємо тут справу з літературною містифікацією. Але, безсумнівно, автор чи автори мали в руках справжні документи, що пізніше сникли, і поряд з романтичними подробицями дали ряд нових і вагомих указівок. Якої б ми думки ні були про це видання, воно у свій час зіграло велику роль, звернувши загальну увагу на заслуги Колумба.

За цей час зникли усякі вказівки сучасників; справжні ж акти до середини ХVІІІ сторіччя і головним чином до ХІХ сторіччя зберігалися в архівах. Залишався великий простір для фантазії, і біографія Колумба дотепер носить ясні сліди такої вікової роботи.

Колумб народився, імовірно, у 1446 р. у Генуї. Усі його молоді роки пройшли в морських плаваннях і, очевидно, він доплив до Ісландії чи Ірландії і спускався до Гвінейської затоки Африки. Уже зрілим і повним сил моряком він приїхав у Португалію, куди з усіх боків стікалися моряки всіх країн і народностей. У Португалії він уперше виступив зі своїм планом переплисти океан і досягти Азії, пливучи на захід. Більше 5 років провів він у Португалії, один час жив на Азорських островах, не один рік витратив на спроби переконати португальський уряд дати йому засоби і спорядити експедицію. Як у нього зародилася ця ідея - невідомо. Пізніше, уже глибоким старцем, Колумб рішуче відкидав який би те ні був вплив кого-небудь: "Для виконання плавання в Індію, - писав він, - мені ні в чому не були потрібні доводи розуму, математика чи географічні карти. Це було простим виконанням пророцтва пророка Ісайї". Він вважав, що був покликаний виконати велику задачу - знайти засоби для хрестового походу на "невірних" і весь був проникнутий глибоким релігійним почуттям. Після відкриття Америки, коли спрага золота охопила його супутників, Колумб, вимовляючи собі величезну владу і великі матеріальні переваги, не вважав цю владу і ці переваги приналежними особисто собі, Колумбу. Вони повинні були цілком піти на велику справу - звільнення "святої труни", боротьбу з мусульманським ворогом. Колумб був проникнутий містичним настроєм, він вірив у близьку кончину світу через 150 років після [його] смерті, і вважав себе божим обранцем, покликаним зіграти велику роль у настанні на Землі "Царства Божия", дати засобу перетворити в християнство всіх іновірців, невір'я яких заважає настанню на Землі загального щастя. Воно повинно було наступити, по євангельському пророцтву, тільки після того, як усі народи Землі приймуть християнство, а це здавалося легкодоступним і досяжним, як тільки зруйнується мусульманська держава. Вірилося в існування за спиною мусульман великого християнського царства, вся Індія вважалася християнською, і падіння магометан не вважалося нездійсненним. На Пиренейському півострові гинули останні залишки магометанських династій. Прямий морський шлях в Індію з'єднував разом століттями розділених християн Європи і далекого Сходу. З тилу і з фронту можна було рушити на османів і арабів. І з непохитною завзятістю, повний релігійного переконання, Колумб наполегливо переслідував свою ідею і намагався вкласти її у своїх сучасників; деякі вважали його помішаним.

Він являв собою дивну суміш високої талановитості і недостатності освіти. Шкільної освіти він не одержав і стояв осторонь від звичайного схоластичного навчання. Він вивчився в школі життя, що розвила в ньому неоціненні якості точного спостерігача і сміливого емпірика, настільки далекого від більшості освічених людей середньовіччя. У тих випадках, коли він не намагався виражати ці свої спостереження в дусі звичайної в його час освіченості, не вводив їх у коло ведення наук його часу, - він уражав силою, ясністю і волею своєї думки. У цьому змісті чудова оцінка його діяльності дана Олександром Гумбольдтом. У нього дули міркування, що стояли далеко перед його часом: спостереження над розподілом тепла на земній кулі, мінливістю в напрямку магнітної стрілки (уперше відкрив магнітне відмінювання), вплив морських течій на форму берегових ліній і т.д. Поряд з цим, як дійсний самоучка, він зовсім не міг справитися з поясненням