Вже в цих ранніх портретних поезіях виявляється характерна риса Малишкової подальшої творчості - аналітичність, уміння бачити витоки, джерела явища, характеру. Поет за конкретними вчинками, поведінкої, вдачею людини простежує ті соціальні та історичні чинники, обставини життя, які їх зумовили. Герой поезії «Урожай» Хома Метелик не доїсть і не доспить, самовіддано працює на артільній ниві, пестить зерно, як рідну дитину. Все життя цієї людини - безкорисливе і самовіддане служіння народу. Так з’являється у поезії Малишка селянин із світоглядом, психологією колективіста, вихованого соціалістичним, колгоспним ладом.

В ряді поезій Малишка цього часу відбите неспокійне передчуття ворожого вторгнення в Країну Рад. Перші застереження перед воєнною небезпекою звучать у віршах «Пісня», «Ніде не меркне наша слава…», «Пісня про соколів». В них з’являються начерки образів червоних бійців, прикордонників, матросів, - постатей, від яких віє силою, здоров’ям, непохитною рішучістю битися до кінця з ворогами Вітчизни:

Встали мої друзі на дальньому кордоні,

Може, вони птицями линуть в небеса,-

Коники ж ви, коники, воронії коні,

Гвинтівочка звірена та вірная краса!

(«Пісня»)

Тут знову - виразніше - виявляється така риса лірики Малишка, як пісенність. Органічна пісенність, породжена особливим складом мислення, яка нічого спільного не має із стилізацією під народну пісню. Та пісенність, яку характерізує виняткова простота і лапідарність форми, музикальність у поєднанні з чіткою ліричною конструкцією, природність вислову - інакше, здавалося б, і сказати не можна, - завершеність думку, цільність настрою. Це та вища простота вислову, коли подолано складність чи, скоріше, ускладненість, подолано бар’єр штучності і багатослів’я. Малишкові, поетові аж ніяк не книжному чи кабінетному, ця висока простота далася, мабудь, легше ніж багатьом іншим митцям. Один з дослідників творчості О.Твардовського писав: «Простота вірша Твардовського - не спрошення, не зведення, а возведення складності в простоту… Простота й зрозумілість «Василя Тьоркіна» та інших кращих віршів Твардовського - це прозорість глибини, а не мілководдя. Вже у перших віршах Твардовського намітився цей принцип прозорої глибини. Більше того - саме глибінні течії народного життя і є основною темою і початком його творчості» Македонов А. Творческий путь Твардовского: Дома и дороги. - М.,1981, с.14 Ці тенденції, ці особливості повною мірою властиві й поезії Андрія Малишка.

Як і видатний російський сучасник, український поет надзвичайно швидко знайшов власний шлях, як і він, у ранній період своєї творчості працює з винятковою напругою, так же швидко проходить його духовне зростання і дозрівання.

У роки перед другою світовою війною Малишко поетичним словом відгукується на політичні події, що відбуваються у світі, зокрема, на громадянську війну в Іспанії. Він створює цикл поезій «Іспанські балади», які увійшли до збірки «Лірика».

Балади - цілий етап поетичної творчості Малишка. В цьому жанрі якнайповніше виявились його емоційність, внутрішня сила переживання, почуття при мужній стриманості, стислості зовнішнього вияву.

Формою нагадує старовинні англійські матроські балади «Балада про матроса» - твір, сповнений нового, революційного змісту. Традиційно суворо починається розповідь про загартованих «морських вовків» - англійських

матросів, які везуть смертоносну зброю для знищення повсталих іспанських міст - Кордови і Мадріда. Дізнавшись про страшний вантаж, вони твердо вирішують допомогти іспанським патріотам: «Ми краще повернем снаряди оті- акулу на морі глушить!». Матроси знають, що жорстокою буде розправа капітана, але їхнє прагнення допомогти братам по класу залишається непохитним. Повсталих розстріляно, та безсмертне братерство людей праці. Їхній подвіг став своєрідною пересторогою всім душителям народної свободи, паліям війни. Наприкінці твору автор поєднує старовинну, традиційно-баладну і нову революційну символіку.

Вірш написаний класичним баладним розміром - амфібрахієм, який надає епічного розмаху, широти оповіді - поважної, суворої. Чіткості, карбованості загального ритму, як і окремого рядка чи строфи, сприяє чоловіча клаузула, послідовно дотримана. Весь вірш - чітко організована структура, афористично стисла, що посилює його емоційну виразність.

В баладах Малишка часто, можно сказати, послідовно зустрічається фантастичний мотив «оживлення», «воскресіння» героїв. У «Баладі про вартового» замість убитої маленької героїні з Мадріда встають десять інших, у яких «той самий зріст і та ж походка». Цей прийом зустрічаємо і в баладі «Долорес»:

Ночами, як змовкнуть рушниці,

Спадає над горами тьма,

Вона виліта, як орлиця,

Забитих синів підійма.

Колишуться гори похмурі,

У вирвах яснішає путь,

Стрічають живі - Ібаррурі!

І мертві до бою встають!

Серед інших поетичних прийомів найчастіше привертає увагу використання зримої й точної пейзажної деталі. Малишко «бачить» край, де відбуваються зображені ним події. Цей край суворий, край «чорних ланів і яруг», «крутих схилів Гвадаррами», де навіть «дороги суворо лягли до ясної зорі», це «сиві стежки», «сльозами полита земля».

«Іспанські балади» Малишка суворі й ніжні, гнівні й зворушливі. Поет уміє знайти слова прості й щирі, в яких трагізм ситуацій, подій, людських доль не залишає читача байдужим, змушує знову й знову переживати героїчні будні боротьби іспанського народу за свободу і незалежність.