Дмитро Іванович Менделєєв

(27.01 [8.02] 1834 - 20.01 [2.02] 1907 )

- великий росіянин учений; відкрив періодичний закон хи мических елементів, що є естественно-науч ний основою сучасного навчання про речовину. Народився в м. Тобольську, де його батько був директором гімназії. По закінченні гімназії (1849) надійшов у 1850 на природне відділення физико-математич. факультету Головного педагога. ін-та в Петербурзі, де вивчав хімію у відомого російського хіміка А. А. Воскресенского. У 1855 закінчив інститут із золотою медаллю. У 1856 захистив у Петербурзькому ун-те магістерську дисертацію «Питомі обсяги», а слідом за нею дисертацію на звання приват-доцента "Про будівлю кремнеземнистых з'єднань» (там же). У 1857 Менделєєв був затверджений доцентом Петербурзького ун-та, чи де таль курс органич. хімії. У 1859 відряджений за кордон. У Гейдельберзі, улаштувавши у своїй квартирі лабораторію, Менделєєв провів ряд важливих исследо-ваний в області фізичної хімії, зокрема відкрив існування критичної температури. Менделєєв узяв діяльну участь у роботах міжнародного з'їзду хіміків у Карлеруэ (1860), на якому була встановлена єдина система атомних ваг і хімічних формул. Після повернення в 1861 у Росію продовжував читання лекцій в університеті; у цьому ж році опублікував працю «Органічна хімія», що з'явилася першим російським підручником органічної хімії. За цей підручник Менделєєв був визнаний гідним Петербурзькою академією наук Демидовской премії. У 1864 він був обраний професором Петербурзького практичного технологічного ін-та по кафедрі хімії. У 1865 захистив дисертацію на ступінь доктора хімії «Міркування про з'єднання спирту з водою», а наприкінці цього ж року був затверджений ординарним професором Петербург ского уя-та по кафедра технічної хімії;у 1867 зайняв кафедру неорганічної (загальної) хімії. В 1868 Менделеев приступил к работе над «Основами химии». Работая над этим курсом, он открыл периодический закон химич. элементов. В этот период Петербургский ун-т становится центром химич. науки в России. При активном участии Менделеев в университет были при глашены А. М. Бутлеров - на кафедру органич. химии и Н. А. Меншуткин - на кафедру технич. химии. При деятельном участии Менделеев было создано (1868) русское химическое общество (ныне Всесоюзное химическое общество имени Д. И. Менделеева). усские ученые Н. Н. Зинин, А. Менделеев Бутлеров и другие в 1874 предложили кандидатуру Менделеев в адъюнкты Петербургской академии наук по химии, но это представление было отклонено реакционным большинством Академии. В 1876 он был избран членом-корреспондентом Академии наук. В 1880 виднейшие русские ученые выдвинули Менделеев в члены Петербургской академии наук, но его кандидатура была отвергнута. Это вызвало резкий протест передовой общественности страны. Пять русских университетов избрали Менделеев своим почетным членом; Кембриджский, Оксфордский и другие старейшие университеты Европы присвоили ему почетные ученые степени; он был избран членом Лондонского королевского общества, Римской и Парижской, Берлинской и других академий, также почетным членом многих научных обществ России, Западной Европы и Америки.

В 1890 Менделєєв був змушений залишити Петербурзький ун-т унаслідок конфлікту з міністром народної освіти И. Д. Деляновым, отказавщимся під час студентських хвилювань прийняти передану Менделєєв петицію студентів. З 1892 Менделєєв був ученим хоронителем Депо зразкових гир і ваг, що з його ініціативи було перетворено в 1893 у Головну палату мір і ваг (нині Всесоюзний інститут метрології ім. Д. И. Менделєєва).

Менделєєв вів активну боротьбу проти ідеалізму в природознавстві. Наприкінці 1890-х - початку 1900-х рр. Менделєєв виступав проти энергетизма - однієї з різновидів філософського ідеалізму. Войовничий матеріалізм Менделєєв яскраво проявився й у його боротьбі проти спіритизму. По инипиативе Менделєєв у 1875 була створена спеціальна комісія, до-раю викрила антинаукову сутність спіритизму і тим самим протидіяла його поширенню в Росії. Умер Менделєєв у Петербурзі, похований на Волковом цвинтар.

Наукова діяльність. Наукову працю Менделєєв почав вести ще будучи студентом Менделєєв. У 1854 він последавал химич. склад нек-рых мінералів. Тоді ж приступив до вивчення відносин між кристаллич. формою і химич. складом різних речовин, зокрема до вивчення ізоморфізму, що склало зміст його студентської роботи «Ізоморфізм у зв'язку з іншими відносинами кристалічної форми до складу». Ця робота поклала початок ряду досліджень Менделєєв, присвячених вивченню взаємин «природних груп елементів». Подальшим кроком у цьому направлеми була його магістерська дисертація «Питомі обсяги» (1856). Менделєєв знайшов, що химич. активність елементів залежить від величини їхніх атомних обсягів; це відкрило новий шлях для нахожде- ния природної класифікації елементів.

Найбільшою заслугою Менделєєв було открытие периодич. закону химич. елементів. Перший варіант таблиці елементів, що виражав периодич. закон, Менделєєв опублікував у виді окремого листка за назвою «Досвід системи елементів, заснований- ний на їхній атомній вазі і хімічній подібності» і розіслав цей листок у березні 1869 многим російським і іноземним хімікам. Повідомлення про відкритий Менделєєв співвідношенні між властивостями елементів і їхніх атомних ваг було зроблено 6(18) березня 1869 на засіданні Росіянина химич. суспільства (Н. А. Меншуткиным від імені Менделєєва) і опубліковано в «Журналі Росіянина химич. суспільства» («Співвідношення властивостей з атомною вагою елементів»). Улітку 1871 Менделєєв підсумував свої численні дослідження, зв'язані з установленням периодич. закону, у праці «Періодична законність для хімічних елементів». У класичній праці «Основи хімії», що выдержали при житті Менделєєв 8 видань російською мовою і кілька видань на іноземних мовах, Менделєєв уперше виклав неорганич. хімію на основі периодич. закону.

Усі вчені, пытавшиеся до Менделєєв классифипировать елементи, обмежувалися тим, що поєднували в групи