«Підіймаючись не раз в своїм способі вислову до поезії»,- каже А. Єнсен з приводу одного з таких листів Орлика до Мілєрна від 27 червня 1713 року, в котрому він описує свій від'їзд до Бендер,- «Орлик порівнює свій від'їзд до Бендер з виходом жидів з Єгипту і зітхає «на ріках вавилонських». Особливу любов має він до образів, взятих з життя моряків, і прирівнює себе до чоловіка, котрому буря розбила корабель: «Як корабельник, котрого застануть в океані противні вітри, змучений тим, виглядає ясної погоди і спокійного порту, так і я, мучений безнастанними нещастями, заведений в своїх надіях, очікував і очікую обіцяної потіхи від його Королівської Величності»....

І коли в кінці одного з листів його до Карла XII у стомленого і змученого безпереривними митарствами й нещастями бідного Орлика виривається такий стогін наболілої душі: «Salve me, Domine, ne peream!» - то зразу ж почуваєш весь трагізм і всю безвідрадність становища, в якім опинилась людина...

Певну художню цінність, як зразки ораторського мистецтва, мають також промови Орлика до Карла XII - одна з нагоди затвердження його гетьманом, а друга з нагоди Великодня - на латинській мові. Орлик знав більш п'яти мов і всіма ними володів в доскональності - як на письмі, так і в розмові.

Взагалі, в багатьох своїх місцях писання Орлика уявляють з себе настільки художні й літературні речі, що, як зразки української епістолярної літератури першої половини XVIII віку, вони варті того, щоб складачі наших історичних хрестоматій звернули на них саму серйозну увагу.

Подібно всім освіченим українцям свого часу, Орлик систематично провадив щоденник свого життя, «Dyaryusz podrozny», нещодавно знайдений.

Конче необхідно подбати видати також і його.

Нам нічого не відомо про долю Орликового потомства. Де покінчили своє життє і яке потомство полишила Анна Орликова, Варвара, Григорій? Знаємо тільки, що син Орлика Григорій поступив на французьку службу, жив деякий час в Парижі, Версалі і після батька продовжував його діяльність; дочка Варвара жила в Стокгольмі; жінка Анна пробувала в Кракові, відкіля написала ще 6 серпня 1730 p. листа до шведського короля, котрого дочка її передала 7 січня 1731 року королеві Фридерікові. В сьому листі вона писала: «Я певна, що велика і героїчна душа Вашої Величності глибоко зворушиться її сльозами, безщасної матері, котра попала в крайню бідність, а її чоловік в безвідрадне вигнання серед невірних; і то все виключно за те, що вони посвятили своє життя, майно і свободу свому запалові і незламному прив'язанню до шведського королівства і особи славної пам'яті небіжчика короля Карла XII.

Більш нам нічого не відомо.

А цікаво б знати, чи є хто-небудь і чи живий хто-небудь з потомків Орлика в Швеції, Франції, Польщі? Якщо є, то чи зберегли вони яку-небудь пам'ять про свого великого прапрадіда, а може, й прадіда? Може, в декого з них збереглись які-небудь реліквії Орлика?

Радісно було б дістати про все це якісь звістки...