шкурі”, то цариця, вшановуючи поета, дала йому на відзнаку золоте перо, щоб носити на шапці. З цим пером і зображують Руставелі всі художники. Поет нібито закохався в царицю і не зміг приховати своїх почуттів. Тамара розгнівалася, Шота повинен був тікати з батьківщини. Притулок він знайшов у Єрусалимі, в монастирі св. Хреста. Установлено у 1960 році, що Шота реєстрував і розписав грузинський монастир св. Хреста. Він, мабуть, став ченцем даного монастиря, але монастирська братія не забула про значну роль, яку відіграв їхній брат на далекій батьківщині, і в пишних шатах його було змальовано на надмогильній фресці, і бучним титулом вазіра було оздоблене його ім'я в заупокійній згадці. Рік смерті Шота Руставелі невідомий, скоріше за все десь між 1212-1216 р. Знайдена в Хрестовому монастирі фреска, а також заупокійна згадка в монастирській книзі – ці два документи дають підстави більш-менш певно твердити, що автором славнозвісної поеми був Шота Багратіоні.
На фресці грузинською мовою написано, що похований Шота просить Бога зласкавитися над ним, а зображена там людина в грузинському одязі світського вельможі – єдиний правдивий портрет великого грузинського поета.
2. Безсмертна поема
“Витязь в тигровій шкурі” – не перший твір Руставелі: він сам зізнається, що продовжує оспівувати ту, котру оспівував і раніше. Поема відмічена печаткою високої творчої зрілості автора.
В пролозі два рази згадується автор поеми Руставелі (точніше Руствелі), що означає володар Руставського замку або “виходець із Рустава”. Ім’я поета – Шота засвідчено в іконографічних літературних пам’ятках починаючи з ХІІІ століття.
“Витязь в тигровій шкурі” – поема про любов і дружбу. ЇЇ сюжет розгортається на великі географічні території; персонажі поеми – представники різних народів (в тому числі і вигаданих). Події відбуваються динамічно і легко. Автор, вміло користуючись прийомом сюжетного маскерування, правдиво зобразив різноманітну і складну дійсність Грузії ХІІ століття, виказав свої релігійно-філософські і соціально-політичні погляди. Не дивлячись на складний сюжет “Витязь в тигровій шкурі” – композиційно довершений, поетичний твір, котрому із суворою симетричністю поєднується два основні цикли розповідей – індійський і арабський. В розвитку сюжетної дії Руставелі глибоко розкриває характери персонажів, їхній багатий духовний світ. Поглиблена психологічна характеристика героїв і яскраве зображення внутрішньої суті явищ – риси творчого новаторства Руставелі. Він створив борців за торжество справедливості і щастя. Персонажі поеми являють собою образи людей того часу. Героїнь поеми красуню Нестан – Джон, цнотливу і розумну охоплює дух бунтівного протесту, коли вона дізнається, що її чекає шлюб з нелюбом. Вона мужньо переносить неволю в Каджетській вежі, що являється символом тиранії. Боротьба трьох витязів – побратимів за її визволення увінчалося повною перемогою: Каджеті з зруйновано, Нестан Дариджан визволено із “щелепи змія”, справедливість торжествує. Оптимістична ідея перемоги справедливості, добра над злом лежить в основі поеми: людина може добиватися повного щастя на землі.
Шота Руставелі розрізняє три види любові. Перший – “божественна”, найбільш висока любові. Але автор також за возвеличену земну любов, за глибоке людське почуття, і категорично заперечує грубу, розпустну любов:
Незбагнена таємниця є в міджунуровім коханні,
І до нього не рівняти любодійництва погані;
Хіть-одне, кохання – інше, поміж них безодні й хлані,-
Їх не плутайте, вслухайтесь в ці поради, мною дані!
Теорію любові, викладену в пролозі, Руставелі творчо обґрунтовує в самій поемі. Розуміння любові пов’язане з його теорією поезії, також представленої в порлозі:
Славлю я любов високу, душ піднесених потугу,
Що її не вкласти в слово, нашу мову недолугу.
Дар небес – таке кохання, неземне стремління духу, -
Хто до нього прагне, мусить внести горе, злидні й тугу.
Вважаючи поезію “гілкою мудрості” і приписуючи її божеств, пізнавальне значення. Любов лежить в основі сім’ї і подружнього щастя. Поет різко осуджує насильницьких види чоловіка для жінки. Суспільно-політичні умови, що склалися в Грузії сприяли розвитку цієї ідеї. Відомо, що грузинським жінкам не був властивий гаремно-замкнутий спосіб життя. Руставелі, в супереч західноєвропейській тогочасній поезії, проповідує рівні жінки з чоловіком і чоловіка з жінкою перед лицем священних обов’язків дружби. Він звеличує вірність і витривалість людини в усіх випробовуваннях, в яких перевіряється дружба. Деякі учені вважають, що в поемі Руставелі над мотивами любові панує мотив братства і дружби. Дійсно, в “Витязі в тигровій шкурі” дружба відіграє важливу роль, іноді здається, що вона висунена на перший план. “хто друзів собі не шукає, самому собі ворог він”, - сказано в поемі. Міцними виразами дружби зв’язані не два (як звичайно в середньовічних поемах), а три героя, як грузинських фольклорних пісенних сказаннях. Усе своє вміння, весь свій хист поет віддав темі самовідданої рицарської дружби, яка пронизує наскрізь поему:
Мусить друг заради друга нести горе, злиднів лють
І віддати серце серцю, бо любов їм креслить путь,
Араб Автоділ, індієць Тарісл і мулгазанзарець Придон не тільки самі стали друзями, але і звязали вузами дружби свої наоди. Шута Руставелі – співець міцної дружби побратмів, що переростає в дружбу народів. Поема проникнута благородною ідеєю патріотизму. З великим поетичним підйомом описані підйоми Тарісла проти підступного царя Рамаза. Гарячі патріотичні серця охопили індійців в тривожні дні зіткнення між царем Парседаном і його амирбаром Таріслом. Тарісл і Нестан-Дареджан вище особистих інтересів ставлять інтереси державні: “Ні, не повинно чужоземцю в Індостані утвердитися … Наша Індія вовіки не дістаниться ворогам”- каже Нестан-Дареджан.
Політичним ідеалом Руставелі є об’єднана сильна держава на чолі з освіченим і