і плідно працює художниця та-кож на ниві видавничої справи. «Мисте-цтво» видало у вигляді невеликого ки-лима її «Весілля», «Веселка» — дитячу книжку «А де ж наша зозуля?» Казкові, радісні, барвисті малюнки будять фанта-зію дітлахів, привчають їх до краси. Якось я запитала у Є. Миронової, чи хотілося б їй попрацювати в архітектурі. «Так, це моя заповітна мрія»,— відпо-віла вона. І мрія здійснилася. Наприкін-ці 60-х років відомий архітектор А. Доб-ровольський проектував у Києві ресто-ран «Курені» на дніпрових схилах. Розробляючи проект, він знав, що монументально-декоративні роботи буде ви-конувати Є. Миронова. їй «на підмогу» прийшов чоловік, художник Л. Явор-ський, з яким від того часу вони пра-цюють разом.
Наступний етап — спільна робота в За-поріжжі над монументально-декоратив-ним оздобленням ресторану «Козацький дозор». Це величезний за обсягом комп-лекс живописних і декоративно-ужитко-вих робіт, що відтворює легендарну істо-рію і поетичність запорізької землі. Тут значно розширюється палітра художни-ці: працює вона і з зовсім новим для неї матеріалом—керамікою, і розробляє ескізи декоративних рушників для стін ресторану.
Але ж найповніше буйний живописний темперамент митця знаходить вихід у монументально-декоративних розписах. «Лісова пісня» — зветься один з них. Тут яскраво втілились спогади про лісо-ве царство, в оточенні якого пройшло дитинство Є. Миронової. «Я більш за все на світі люблю ліс,— розповідає во-на,— і просто не можу жити, щоб не піти до лісу, не поблукати по зелених хащах і сонячних галявинах, щоб не надихатись його пахощів і не наслухатись його чарів-них співів».
...Стелиться, розливається на яскравому зеленому тлі поетична розповідь про улюбленого друга — ліс. Зображення реальні і казкові водночас. Вступають в дію закони народної творчості — поетич-не світосприйняття, поетичне узагальнення. «Мені кажуть — де ти бачила таку корову? А я відповідаю — то ж во-на нас годує, то ж вим'ячко її дає моло-ко — от я його і прикрасила, і розмалю-вала; і роги їй також квітами уквітчала, бо ж смирна вона і добра». Так у складному процесі народної твор-чості Є. Миронової поєднується твере-зий реалістичний погляд на життя і живе, безпосереднє відчуття художника. Хвилюють митця складні, загальнолюд-ські теми, такі, як тема Космосу. І її роботи знову ж таки вирізняються серед інших оригінальністю відтворення, яс-кравою фантазією, поетичністю. У її стан-кових композиціях і монументально-декоративних роботах незмінно ожива-ють образи дитинства — і «джерельце з живих струмків», і величезний, неначе решето, «соняшник», і «квітуче латаття», і «лелеки, що ремонтують своє гніздо». В особі Є. Миронової яскраво втілено здатність власною обдарованістю втілю-вати колективний досвід свого народу,кращі національні традиції. Однак це не виключає ролі індивідуального досвіду, загальноосвітньої культури, ерудиції — тобто всього того, що дав народній художниці і наш час, і спілкування з професійними митцями — Т. Яблон-ською, С. Кириченком, Г. Довженком, С. Колосом, О. Данченком. Творчість художниці Є. Миронової останніх років, як уже мовилося, тісно пов'язана з творчістю її чоловіка Леоніда Федоровича Яворського. Він — учасник
В усіх пейзажах Л. Яворського помітне притаманне йому відчуття декоративнос-ті. Це відчуття посилилося, коли доля звела його з народною художницею Є. Мироновою. Декоративність, як реа лістична мова народного мистецтва, у їхній спільній творчості набула особли-вих рис (оформлення готелю «Україна», м. Москва). Відбувся своєрідний фено-мен сплаву творчості народної і профе-сійної, що так відчутний у «Григорії Ско вороді», «Українському селі», «Материн-ській хаті».
Ці роботи експериментальні, незвичні, в них вже, власне, немає деяких формаль-но-стилістичних ознак народного живо-пису: умовності, площинності, в них художники прагнуть творити конкретно-чуттєві образи професійного, станкового плану Подружжя художників в останні роки іде невторованими шляхами, але у них єдино вірний компас — народне мисте-цтво, що ніби живе пульсує у їхній влас-ній крові.
ВИСТАВКИ ЗА КОРДОНОМ Є. МИРОНОВА
Виставка українського народного мистецтва. Угорщина. 1965. Всесвітня виставка (ЕКСПО—67). Канада. 1967. Виставка українського народного мистецтва. Чехословаччина. 1968, 1972. Виставка українського народного мистецтва. США. 1970. Міжнародна виставка. Монреаль. 1972. Міжнародна виставка. США. 1976. Міжнародна виставка. Бельгія. 1976.
Є. МИРОНОВА, Л. ЯВОРСЬКИЙ.
Виставка українського радянського мистецтва. Хорватія. 1979.
Художня виставка «Завжди насторожі». Куба. 1983.
Виставка українського радянського мистецтва. 1977-1983. Японія.
