ІВАН ФРАНКО
(1856-1916)
Іван Якович Франко — український поет, прозаїк, публіцист і критик—один У найвидатніших представни-ків революційно-демократичної літератури.
Жив і працював Франко в Галичині, яка була коло-нією Австро -угорської імперії.
Селянство становило 90 процентів населення - Галичини і володіло лише половиною землі. Друга половина землі належала польським магнатам та українським поміщикам.
Реформа 1848 р. ліквідувала на Західній Україні крі-посне право, але життя селян не покращало. Реформа
була проведена в інтересах кріпосників. :
Велика заборгованість і непосильні податки руйнували дрібні селянські господарства. Щоразу зростало число малоземельних і безземельних селян, ішов швидкий процес класового розшарування селянства. Зубожілі селяни, приречені на голод і вимирання, змушені були продавати свої мізерні клапті землі і шукати заробітків, а частина а них залишала батьківщину і емігрувала чужі країни.
Промисловість у Галичині була розвинена слабо. В 60-х роках XIX ст. у Бориславі і Дрогобичі виявлено нафтові джерела. Сюди з'їжджались капіталісти, щоб руками зголоднілого селянства здобувати собі мільйони
В часи загострення класової боротьби в Галичині на арену суспільної боротьби виступила революційно-демо-кратична молодь, серед якої почесне місце посідає І. Франко.
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ.
Народився Іван Якович Франко 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичах (тепер село Івана Франка) на Дрогобиччині (тепер Львівська область) в родині сільського коваля. У батьковій кузні часто збирались навколишні селяни, зупинялись і робітники, йдучи на дрогобицькі нафтові промисли. Вони розповідали про своє нужденне життя, гірку долю, важку працю. Ці розповіді глибоко западали в чутливе серце майбутнього письменника. В автобіографічному оповіданні «У кузні» Франко писав:
«На дні моїх споминів, десь там, у найглибшій гли-бині, горить огонь. Невеличке огнище неблискучого, але міцного вогню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі. Це огонь у кузні мойого батька... І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».
Шести років Франко почав ходити до початкової школи. Через два роки він вступав у дрогобицьку «нормальну» школу. Нестерпні умови навчання в цих школах Франко згодом описав у творах «Schonschreiben» (чистописання), «Отець гуморист» та ін. Тут вперше зароджується у Франка обурення проти насильства й тиранії.
Учителі й діти польської шляхти презирливо стави-лись до «хлопської дитини». Але велика любов до науки здібності перемагали, він терпляче зносив знущання успішно закінчив школу.
Незабаром (після закінчення школи) у Франка помер батько, До гімназії віддав його вітчим. Перші роки навчання в гімназії описані в оповіданні «Борис Граб». гадом померла й мати. Хлопець лишився на утриманні вітчима.
Ще в шкільні роки у Франка виявилась велика лю-бов до літератури. Він читав багате творів російських, українських та західноєвропейських класиків. Незабутнє враження справив на Франка «Кобзар», всі поезії якого він знав майже напам'ять.
Великий інтерес виявив Франко до народної твор-чості. В своїй «Автобіографії» письменник згадує: «Ще в нижчій гімназії я почав збирати пісні народні, спершу від моєї матері, а після і в Дрогобичі розпитував свіду-щих людей (ремісників і таких інших), так що швидко мав мілко списані два товсті зшитки, вміщуючі 800 но-мерів,— правда, в значній мірі коломийок».
Літературну діяльність Франко розпочинав ще під час навчання в гімназії.
У 1874 р. він вперше надрукував свої вірші у сту-дентському журналі «Друг».
Закінчивши гімназію, Франко в 1875 р. вступив на філософський" факультет Львівського університету. Вїн бере активну участь у роботі студентського гуртка, дру-кує в журналі «Друг» свої твори, а також переклади а Чернишевського, Салтикова-Щедріна, рецензію на роман І. Тургенева «Новь».
З ранніх років- письменник глибоко вивчає життя на-роду і бере активну участь у визвольному русі. На. творчій і Суспільно-політичній діяльності Франка позначився вплив робітничого руху та ідей марксизму.
У 70-х роках в українській літературі він розвиває революційно-демократичні традиції Шевченка, підносить нові теми, що визначались новими умовами класової бо-ротьби, рішуче бореться за реалістичну й високоідейну;
літературу, яка відбивала б інтереси народу.
З революційною пристрастю Франко виступав проти українських буржуазних націоналістів і різних реакційних угруповань, якї на догоду австрійській монархії на-металися підірвати зв'язки українського народу з російським. Вія закликав українських письменників зміцнювати літературне єднання з російською революційно-демо кратичявй» літературою. ^
Галичина т&ді була штучиб відірвана від УкраїйіЦ Проте Франки ^яаходиь* шляхр д6 тісних зв'язїЯв а т№
і'ведйвнйяи 'силами 'України і братігьогЬ російїького аЦ
х^ і і і ^ і і і ^ ^ роду.
У 1877 р. Франка разом з редакцією журналу «Друг» заарештовують, обвинувачуючії його в належності до та-ємного соціалістичного товариства.
Поки проводилось слідство, Франко спдів у тюрмі, в холодній брудній камері, разом з кримінальними з-то-чинцями. Він там застудився і захворів.
В автобіографічному оповіданні «Моя стріча з О'іек-сою» (1878) Іван Франко створив образ незламної волі борця Мирона Сторожа, якніг, глибоко усвідомивши не справедливість експлуататорського ладу, пропагує соціа-лістичні ідеї серед трудящих. За пропаганду соціалістич-них ідей Франка засуджено до тюремного ув'язнення, де він просидів 8 місяців. Устами Мпрона Сторожа Фрапко говорив:
«Ба, але всевідущии і всемогущий суд справді при-знав мене винним, справді в моїм організмі добачив ре-волюцішіу жилку...»
Вийшовши з тюрми, Франко продовжує вчитися в університеті, цпком віддає себе літературній творчості і твердо стає на шлях борця-революціонера. Молодий письменник активно включається в робітничий рух Га-личини.
Іван Франко глибоко вивчає твори Маркса і Енгельса. Він поділяє і пропагує ряд важливих положень марксиз-му і, зокрема, те, що лише соціалізм врятує людство від прірви, в