Роберт Бойль
(25 січня 1606 року - 30 грудня 1650)
Англійський хімік і фізик. Сформулював перше наукове визначення хімічного елемента, ввів у хімію експериментальний метод, поклав початок хімічному аналізу. Уперше застосував індикатори для аналізу кислот та лугів.
В історію науки Бойль увійшов не тільки як автор фундаментальних відкриттів, але також як перший у світі організатор науки. Його теорія про корпускулярну будівлю речовин була кроком уперед на шляху розвитку атомно-молекулярної теорії. Дослідження великого вченого поклали початок народженню нової хімічної науки. Він виділив хімію в самостійну науку і показав, що в неї свої проблеми, свої задачі, які треба вирішувати своїми методами, відмінними від медицини. Систематизуючи численні кольорові реакції і реакції осадження, Бойль поклав початок аналітичної хімії.
Роберт Бойль з'явився на світло 25 січня 1627 року. Він був тринадцятою дитиною з чотирнадцяти дітей Ричарда Бойля - першого герцога Коркського, лютого і щасливого користолюбця, що жив у часи королеви Єлизавети в своїх угіддях, які помножив, захопленням чужих земель.
Він народився в Ліємор Каслі (Замку Ліємор), одному з ірландських маєтків батька. Там Роберт провів своє дитинство. Він одержав чудову домашню освіту й у віці восьми років став студентом Ітонского університету (відверто кажучи тоді це була школа, хоча і дуже гарна). Там він провчився чотири роки, після чого виїхав у новий маєток батька - Столбріджі.
Як було прийнято в той час, у віці дванадцяти років Роберт разом із братом відправили в подорож по Європі. Він вирішив продовжити освіту у Швейцарії й Італії і пробув там довгі шість років. В Англію Бойль повернувся тільки в 1644 році, уже після смерті батька, що залишив йому значний стан.
У Столбріджі часто влаштовувалися прийоми, де бували відомі по тим часам учені, літератори і політики. Тут не раз велися жаркі суперечки, і Роберт після повернення до Лондона став одним із завсідників подібних прийомів. Однак майбутній учений мріяв від абстрактних суперечок перейти до дійсної справи.
Бойль мріяв про власну лабораторію, однак просити сестру про матеріальну підтримку не насмілювався. Йому спало на думку, що численні будівлі маєтку можна переобладнати під лабораторії; до того ж відтіля рукою подати до Оксфорда, та й Лондон недалеко: можна буде як і раніше зустрічатися з друзями...
У верхньому поверсі замка в Столбріджі розташовувалися спальня, кабінет, простора залу та дуже багата бібліотека. Щотижня візник доставляв з Лондона шухляди з новими книгами. Бойль читав з неймовірною швидкістю. Часом він просиджував за книгою з ранку до пізнього вечора. Тим часом наближалися до завершення роботи з устаткування лабораторії.
До кінця 1645 року в лабораторії почалися дослідження з фізики, хімії та агрохімії. Бойль любив працювати одночасно по декількох проблемах. Звичайно він докладно роз'ясняв помічникам, що вони повинні зробити за день, а потім віддалявся в кабінет, де його чекав секретар. Там він диктував свої філософські трактати.
Учений-енциклопедист, Бойль, займаючись проблемами біології, медицини, фізики і хімії, виявляв не менший інтерес до філософії, теології та мовознавства. Бойль надавав першорядного значення лабораторним дослідженням. Найбільш цікаві і різноманітні його досліди по хімії. Бойль вважав, що хімія, відбрунькувавшись від алхімії і медицини, цілком може стати самостійною наукою.
Спочатку Бойль зайнявся одержанням настоянок із квітів, цілющих трав, лишайників, деревної кори і коренів рослин... Багато різних по кольорах настоянок приготував учений зі своїми помічниками. Одні змінювали свій колір тільки під дією кислот, інші - під дією лугів. Однак самою цікавої виявилася фіолетова настоянка, отримана з лакмусового лишайника. Кислоти змінювали його колір на червоний, а луга - на синій. Бойль розпорядився просочити цим настоєм папір і потім висушити її. Клаптик такого паперу, занурений у випробуваний розчин, змінював свій колір і показував, чи кислий чи розчин лужний. Це було одне з перших речовин, що уже тоді Бойль назвав індикаторами. І як часто трапляється в науці, одне відкриття спричинило за собою інше. При дослідженні настою чорнильного горішка у воді Бойль знайшов, що із солями заліза він утворить розчин, пофарбований у чорний колір. Цей чорний розчин можна було використовувати в якості чорнила. Бойль докладно вивчив умови одержання чорнила і склав необхідні рецепти, що майже протягом століття використовувалися для виробництва високоякісного чорного чорнила.
Спостережливий учений не міг пройти мимо ще однієї властивості розчинів: коли до розчину срібла в азотній кислоті додавали небагато соляної кислоти, утворювався білий осадок, що Бойль назвав "луна корнеа" (хлорид срібла). Якщо цей осадок залишали у відкритій судині, він чорнів. Відбувалася аналітична реакція, що вірогідно показує, що в досліджуваній речовині міститься "місяць" (срібло).
Молодий учений продовжував сумніватися в універсальній аналітичній здатності вогню і шукав інші засоби для аналізу. Його багаторічні дослідження показали, що, коли на речовини діють тими чи іншими реактивами, вони можуть розкладатися на більш прості з'єднання. Використовуючи специфічні реакції, можна було визначати ці з'єднання. Одні речовини утворювали пофарбовані опади, інші виділяли газ з характерним запахом, треті давали пофарбовані розчини і т.д. Процеси розкладання речовин і ідентифікацію отриманих продуктів за допомогою характерних реакцій Бойль назвав аналізом. Це був новий метод роботи, що дав поштовх розвитку аналітичної хімії.
Однак наукову працю
