«Іван Мазепа та його епоха »

Іван Мазепа , як відомо походив із шляхетського роду , по одним джерелам волинського , по іншим — подільського походження . Його предки у XVI ст. Оселилися на Білоцерківщині. Його батько Степан-Адам Мазепа , був політичним діячем у партії Виговського та брав участь в укладанні славетного Гадяцького договору . Його мати

Марина-Магдаліна походила зі старого шляхетського роду Мокієвських та була досить видатною жінкою . Після смерті чоловіка вона присвятила життя громадським та церковним справам : з 1686 року стала шгуменею Києво-Печерського Вознесенського монастиря , до самої смерті у 1707 році була дорадником свого сина . Все це свідчить про не аби-який інтеллект , культурність та високу освіту його матері.

Іван Мазепа народився у 1639 році . Освіту здобув у Києво-Могилянській колеґії , і потім дуже виділяв свою Alma Mater , після Києво-Могилянській колеґії навчався в Єзуїтській колегії у Варшаві . Після цього був при дворі короля Казіміра . Король послав його до Франції , Італії , Німеччини для поповнення освіти молодого Мазепи .

По поверненні до Варшави , Мазепа виконував доручення короля : їздив до Виговського у 1659 році , до Юрія Хмельницького у 1660 , до Тетері у 1663 .

У 1663 році Мазепа вирішив змінити свою долю ; він покидає службу у короля і ( це пов’язують з його відомою любовною пригодою , яку оспівували багато поетів ) у 1669 році приїзджає до Чигирина до гетьмана Дорошенка та присвячує своє життя справі України .

Дорошенко дає Мазепі ранґ генерального осавула , Мазепа займається політикою : у 1673 році їздить до Криму , до Самойловича , у 1674 до Туреччини та Криму .

Треба сказати , що у той час з’явилася невіра у політику Дорошенка і тому до лівобережного гетьмана Самойловича приходили видатні політиччні діячі правобережної України : Гамалій , Кочубей , Лизогуби , Ханеки , Кандиба , Скоропадські ; до них пристав і Мазепа . Мазепа здобув велике довір’я Самойловича , став вхожим до його родини , навіть посвоячився з ним . Виконував важливі діпломатичні місії , майже щороку їздив до Москви : у 1686 році із застереженням з приводу « вічного миру » з Польщею . Він нав’язав близьки стосунки з князем В . Ґоліциним , що був Фаворитом царівни Софії і , фактично , робив політику .

Але не зважаючи на відраджування Самойловича , московське керівництво таки приступило до союзу з Польщею , Австрією та Вєнєцією проти Туреччини та Криму . Угода була укладена , при цьому за Київ було доплочено 146 тис. рублів , та пообіцяло воювати з кримською ордою , у той час як Польща , Австрія та Венеція мали воювати з Туреччиною . Самойлович дуже неприхильно поставився до цього , тим більш що не вдалося виторгувати у Польщі зрічення прав на правий беріг Дніпра , як хотів того Самойлович . Але кінець-кінцем треба було йти походом на Крим разом з московським військом , з котрим йшов В. Ґоліцин .

Самойлович , знаючи умови степової війни . дав дав розумні поради , але порад ціх не послухали та впохід виступили піздно , трава вже висохла і татари випалили степ . Не доходячи до січі , над р.Карачорак , Ґоліцин несподівано приказав військам відступити , лише 40 тис. московськог та українського війська під командою Неплюєва та Григорія Самойловича (сина гетьмана ) пішла на Запоріжжя .

Які були причини відступу ? Офіційна версія була — брак паші для коней , але сучасники спростували , бо паші було досить. Можливо , що знаючи про нехіть старшини і самого гетьмана проти походу оліцин побоявся заходити далеко в степи. Однак треба було знайти винуватого , винуватим став гетьман .

Проти гетьмана був використаний донос . Справа в тому , що козацька старшина давно вже хотіла позбавитися Самойловича , бо гетьман правив самовласно , не радився зі старшиною , ставився до них згорда , брав хабарі і навіть збирався передати булову сину , та зробити гетьманство наслідним . Тобто це означало б для України введення монархії . На Самойловича було написано багато наклепів , але їм не давали ходу , бо пам’ятали про вислуги старого гетьмана , але зараз для старшини з’явилася нагода свергнути гетьмана , одразу ж був написан донос . Донос було підписано старою , заслуженою старшиною серед неї були — Дудін-Борковський , Кочубей , Лизогуб , Забіла , гамалій та інші . У доносі писалося , що Самойлович не прихильний до Москви та про те що він має зв’язки з татарами . Це була чиста брехня , але оліцин з царівною вхопилися за це і з москви прийшов указ про арешт гетьмана з родиною , військо в той час стояло під річкою Коломаком , в наказі говорилося відіслати гетьмана до Москви й вибрати нового гетьмана . Пізнійше гетьмана з родиною відіслали в Тобольск , де він і помер через 2 роки . Сина ж його полковника Григорія Самойловича , після тортур було страчено в Сівську . Після арешту гетьмана серед