Іван Франко

Іван Франко _не тільки видатний письменник, але й учений енциклопедист, мислитель, громадський діяч, що служив демократії, вселюдському поступу. Особистість _воістину геніальна. Його називали титаном праці, котрий усю свою творчість присвятив рідному народові, віддав серце і душу у боротьбі за його державність. Для того, щоб у цьому переконатися, достатньо ознайомитись з багатющою науковою спадщиною Великого Каменяра.

Із студентських років для нього найвищим авторитетом була наука. Ще тоді у праці "Лукіан і його епоха" юний автор зробив висновок, що "наука і філософія, не маючи під собою міцного фундаменту, позбавлені глибоких животворчих ідей".

"Наукою, _казав він _можна називати не тільки пізнання законів і сил природи, які проявляються всюди і як завгодно. Справжня наука немає нічого спільного з надприродними силами, з жодними вродженими ідеями, з жодними внутрішніми світами, що керують зовнішнім світом. Вона має лише справу з світом зовнішнім, з природою. Поза природою немає пізнання, немає істини. І лише природа є тією книгою, яку людина мусить постійно читати, бо тільки з нею може з'явитися для людини блаженна правда. Що стосується самої людини, то вона є тільки одним з незліченних створінь природи."

Наведені слова були сказані на 22-му році життя. Але якщо замислитися, то не можна заперечити їх новаторства і оригінальності. У XX ст. були різні підходи до визначення науки. Деякі наукові знаменитості пропонували свої схеми розвитку науки _то у вигляді драбини, то протиставляючи закони природи і суспільства. Іван Франко трактував науку із системно-цілісних позицій, а людину розглядав як органічний витвір природи. Тим самим він заперечував усіляке шарлатанство, сектантські спекуляції тощо, які були продуктом нездатності осягнути цілісність природи. Саме через те виникали різні наукові фахи і спеціальності, оскільки окрема людина неспроможна з однаковою глибиною охопити цілісність зовнішнього світу. Того факту, до речі, багато науковців не можуть збагнути й досі.

Авторитет науки Іван Франко відстоював завжди і всюди, на неї спирався у всіх формах творчості, зокрема художньої. Науково-світоглядна характеристика пронизує увесь величезний інтелектуальний спадок ученого, що нерідко не враховують дослідники його художньої творчості. На думку мислителя, не можна написати глибоких і тривких художніх творів, якщо вони не базуються на здобутках науки. На користь сказаного можна навести низку висловлювань нашого славетного земляка з його критично-аналітичних праць, листів до видатних сучасників.

Навіть побіжне знайомство з дослідженнями Франка-економіста викликає захоплення і подив. Хоча він і не закінчував економічного факультету, але в його творчому доробку є праці з усього широкого спектра економічної науки. Причому за глибиною і спрямованістю вони не тільки не поступаються працям фахових економістів, але часто перевершують їх. Проблеми економічної думки, економічної історії, фінансів, банківської справи, статистики, регіоналістики та інших галузей економічного знання _усе знайшло відображення в науковій спадщині Івана Франка.

Можна навести багато фактів які свідчать про те, що своїми критичними і аналітичними працями він часто заганяв у глухий кут професорів з економіки. Особливо це проявилося при аналізі статистичних праць. Франко-письменник виявився талановитим статистиком, до рівня якого, нехай мені вибачать, не піднялося чимало сучасних українських економістів.

Маючи 28 років, Іван Франко зробив знамениту доповідь в етнографічно-статистичному гуртку на тему "Статистика яко метода і яко наука", яка досі вважається класичною. Знання економічної історії у нього було таке велике, що він критикував дослідження наукових знаменитостей європейського виміру.

Економічні знання Іван Франко завжди прагнув донести до свідомості широкого загалу, добре розуміючи, що малоосвічені люди не будуть читати наукових трактатів. Саме тому він використовує художні твори для пропаганди новітніх економічних знань. Шкода, що багато хто з франкознавців не проник достатньо глибоко у лабораторію письменника, намагаючись оцінювати його художні твори без врахування тих ідей, якими були насичені його економічні праці.

Звичайно, сказане з приводу наукознавства взагалі і економічної науки зокрема, стосується усіх інших напрямів творчості Івана Франка, у якій науковий імператив був настільки викристалізований, що жодне суспільне, історичне, політичне явище не тлумачилося "на хлопський розум". Художні твори з усією їх жанровою різноманітністю, публіцистику Каменяр також розглядав через призму наукового знання.

Мислитель проводив аналіз староєврейських, перських, вавілонських трактатів, на основі яких творив високохудожні й реалістичні повісті, поеми, п'єси. У тому контексті варто згадати хоч би поему "Мойсей", яка своїм змістом спрямована на служіння рідному народові. Знання староіндійської, ассірійської, старогрецької літератури не може не дивувати, не кажучи вже про блискуче знання античної історії. Хто може з нашим генієм у тому зрівнятись?!

Та не будемо надто прискіпливими, бо знати багато мов і пам'ятати багато фактів — ще не є свідченням геніальності. Значно важливіше вміти робити далекоглядні висновки з конкретних фактів, розпізнавати події майбутнього. У тому відношенні Іван Франко був неперевершений. Про це свідчить низка його праць, зокрема _"Що таке поступ?". Цей знаменитий твір належить до світових шедеврів передбачення майбутнього людства. Щоб у тому переконатися, достатньо ознайомитися з його основними постулатами, одним із найважливіших серед яких є відверта критика марксистської концепції.

Великий Каменяр прийшов до переконання, згідно з яким життя в Енгельсовій народній державі опинилось би під владою чиновників від колиски до гробової дошки. "Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер