КОРОЛЬОВ СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ

(1907-1966), вчений у галузі механіки та процесів керування, конструктор ракетно-космічних систем 

Народився 1907 р. в Житомирі. У 1924 р. закінчив в Одесі професійно-технічну школу. Навчався в Київському політехнічному інституті. З 1927 р. працював в авіаційній промисловості. Закінчив Московське вище технічне училище і водночас Московську школу льотчиків (1930 р.). У 1930 р. працював у Центральному аерогідродинамічному інституті. В 1931 р. створив і очолив Групу вивчення реактивного руху (ГВРР). У 1933 р. — заступник директора Реактивного інституту, в 1934 р. — керівник відділу ракетних літальних апаратів інституту. В 1942—1946 рр. працював в ОКБ заступником головного конструктора двигунів. Подальшу діяльність С.П.Корольова як керівника великого колективу було спрямовано на створення потужних ракетних систем. Розвивав теорію ракетного польоту в стратосфері (1934 р.). Група вивчення реактивного руху побудувала першу радянську рі-динну ракету «ГИРД-09». Під його керівництвом створено численні балістичні та геофізичні ракети, ракети-носії і пілотовані космічні кораблі «Восток» та «Восход», на яких вперше в історії здійснено космічні польоти людини і вихід людини в космічний простір. Під його ке-рівництвом проводилися запуски штучних супутників Землі і Сонця, польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери і Марса, вироблено м’яку посадку на поверхню Місяця, створено ряд серій штучних супутників Землі. Керував роботою численних науково-дослідних інститутів і конструкторських колективів, об’єднуючи їх на вирішення комплексних завдань ракетобудування. Виховав численні кадри учених та інженерів. 
Як конструктор С.П.Корольов починав свою діяльність з розробки ряду конструкцій планерів. На побудованих ним планерах він літав і сам. Свій дипломний проект — розробку легкомоторного літака СК-4 — він виконав під керівництвом А.М.Туполєва. Цей літак був побудований і пройшов у 1930 р. льотне випробування. Після знайомства з працями К.Е.Ціолковського С.П.Корольов захопився ідеями створення літальних апаратів ракетного типу. В 1934 р. вийшла праця С.П.Корольова «Ракетний політ у стратосфері». Він розробив ряд проектів крилатих ракет з автоматичним управлінням та ракетопланера РП-318-1, який уперше в СРСР здійснив політ під управлінням льотчика (1940 р.). У роки Великої Вітчизняної війни С.П.Корольов розробляв проблему оснащення серійних бойових літаків рідинними ракетними прискорювачами. Новий етап діяльності С.П.Корольова почався в 1946 р., коли його було призначено Головним конструктором керованих балістичних ракет дальньої дії. Це був час холодної війни. Балістичну ракету розглядали як транспорт для доставки атомного заряду. Разом з С.П.Корольовим було призначено головних конструкторів двигунів, систем автономного керування, гіроскопічних приладів, систем радіокерування і засобів наземного обладнання, стартових установок. Було створено Раду головних конструкторів під керівництвом С.П.Корольова, яка відіграла велику роль у прийнятті і втіленні в життя основних науково-технічних рішень з розвитку ракетно-космічної техніки. Конструкторське бюро, очолюване С.П.Корольовим, стало головним і забезпечило практичну реалізацію програми — від науково-технічної ідеї до виробництва ракет і космічних кораблів. Це була цілком нова і дуже ефективна форма організації. Через два роки, восени 1948 р., перша радянська ракета дальньої дії вже стояла на старті. Невдовзі з’явилися нові розробки балістичних ракет дальньої дії. У серпні 1957 р. здійснила свій перший успішний політ міжконтинентальна ракета — одна з вершин інженерного генія С.П.Корольова, що ознаменувала революційний перехід від одноступінчастої конструкції середньої величини до багатоблокової системи. Сміливе рішення С.П.Корольова створити таку ракету відразу зняло безліч нелегких питань, зокрема забезпечення високої надійності бортових систем і всього комплексу приладів і систем управління, оскільки можна було не побоюватися за їх вагу. Надійність ракети забезпечувалася одночасним запуском усіх двигунів на старті. Відпадали всі складнощі з запуском двигуна верхнього ступеня на висоті у вакуумі. Водночас С.П.Корольов поступово почав здійснювати свою головну мрію — про освоєння космосу. Вже перші ракети його конструкторського бюро використовуються для польотів на висоту 100, 200 і 500 км з науковою апаратурою і тваринами. Геофізичні ракети дали великий науковий матеріал для дослідження верхніх шарів атмосфери. Подальшим етапом став запуск штучного супутника Землі, що провістив початок космічної ери. Наступні два супутники намітили дві лінії розвитку космонавтики: підготовку і здійснення польоту кораблів з космонавтами на борту і посилання в космос автоматичних приладів, аж до їх посадки на інші небесні тіла і повернення на Землю. Це були два відгалуження потужного розвитку практичної космонавтики, що надовго визначили її перспективи. Лише через два роки після запуску першого штучного супутника відбулася нова епохальна подія. Досягнувши другої космічної швидкості (11,2 км/с), автоматична міжпланетна станція «Луна-1», виведена третім ступенем ракети «Восток», пройшовши на початку січня 1959 р. поблизу Місяця, стала першою штучною планетою Сонячної системи. У вересні того ж року така само станція вперше досягла поверхні Місяця, а через декілька тижнів «Луна-3» обігнула Місяць, сфотографувала його зворотний бік і передала радіоканалами ці знімки на Землю. Але головною подією життя С.П.Корольова став запуск у космос корабля «Восток» з Ю.О.Гагаріним. Наукова і технічна підготовка до цього польоту почалася з запуску на орбіту супутника Землі науково-дослідницьких кораблів з тваринами. Кораблі автоматично спускалися назад з орбіти супутника на Землю за радіокомандою. Особливо важливо було розрахувати гальмівний імпульс двигуна, параметри орбіт, провести широкий комплекс роботи щодо газодинаміки та тепломасообміну, щоб забезпечити надійність корабля, особливо для спуску на Землю. Поряд з теоретичним і експериментальним аналізом на Землі С.П.Корольов завжди закликав до вивчення фактичної поведінки комплексів ракети, її приладів і двигунів у дії. Всі, хто працював з ним, пам’ятають його заклик: «Треба літати!» С.П.Корольов передбачав практичне земне застосування космонавтики. Перші «Молнии» — супутники для ретрансляції радіо, телебачення і телефонного зв’язку — були розроблені ще за його життя (1965 р.). Після цього з’явилися «Метеоры» — супутники для спостереження за атмосферою планети. Практичні завдання космічних польотів породили нові розділи наук. Не можна не відзначити факту залучення С.П.Корольовим україн-ських учених та інженерів для вирішення завдань практичної космонавтики. Починаючи з 1960-х років в Україні було створено потужну сучасну промислову базу, що реалізувала фундаментальні розробки учених у галузі космічної техніки і технології. В історії освоєння космічного простору з ім’ям С.П.Корольова пов’язана епоха перших визначних досягнень. Видатний організаторський хист і талант великого ученого дозволили йому впродовж ряду років спрямовувати роботу численних науково-дослідних і конструкторських колективів на вирішення комплексних завдань. Наукові і технічні ідеї С.П.Корольова дістали широке застосування в ракетній і космічній техніці.