ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ

(1870-1953), вчений у галузі мостобудування і зварювання 

Народився у Ніцці, у родині російського консула. Закінчив Дрезденський політехнічний інститут (1894 р.) та Петербурзький інститут інженерів шляхів (1896 р.). Працював у технічному відділі служби шляхів Петербург-Московської залізниці. Викладав у Московському інженерному училищі. 1904–1938 рр. (з перервами) — професор Київського політехнічного інституту. В 1929 р. організував в Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934 р.). 1934 —1953 рр. — директор цього інституту. Автор понад 350 праць. Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих прогонних споруд мостів, дослідив умови їх роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Виконав основоположні дослідження у галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку.

Знання, які Є.О.Патон здобув у Дрезденському політехнічному інституті та Петербурзькому інституті інженерів шляхів, дали йому змогу досить швидко сформуватися у визначного фахівця в галузі мостобудування з оригінальним інженерним мисленням і стійким прагненням до наукового пошуку та вдосконалення. У роботі над усіма проектами мостів Є.О.Патон виявив широку ерудицію, обізнаність із зарубіжною літературою, тонкий інженерний аналіз технічних нововведень. Є. О. Патон розробив понад 30 проектів мостів, більшу частину їх було здійснено. Водночас він значну увагу приділяв розробці науково-інженерних проблем мостобудування. Перспективними виявилися ідеї Є.О.Патона про переваги залізобетонної конструкції проїзної частини та тротуарів мостів порівняно з залізним настилом, висловлені ще у 1914 р., коли залізобетонні конструкції тільки починали застосовуватися в мостобудуванні. У роки повсюдного переходу до споруджень залізних та кам’яних мостів Є.О.Патон виступив пропагандистом будування дерев’яних мостів і довів їх техніко-економічні переваги. Його передбачення щодо будування дерев’яних мостів виявилося вельми сучасним у роки першої світової та громадянської воєн, а також у відбудовний період, коли через дефіцитність металу довелося широко застосовувати дерево. Є.О.Патон став одним з ініціаторів розробки проектів розбірних мостів. Залізничні та шосейні розбірні мости системи Є.О.Патона дістали широке застосування. У конструкціях вузлів розбірних мостів помітна тенденція до їх уніфікації та взаємозамінності, до обмеження ваги окремих частин конструкцій, щоб при збиранні обійтися без складних підіймальних механізмів. Є.О.Патон зробив винятково багато як у підготовцi спеціальних посібників, так і у проведенні консультацій, розрахунків, створенні проектів при відбудові мостів у 1920-ті роки. У першій половині життя він також багато займався проблемами випробування мостів, вивченням стійкості та динаміки конструкцій. Про його активну діяльність як практичного інженера-мостовика і професора з мостової справи свідчать численні праці та навчальні посібники: «Залізні мости» (чотири томи, 1902—1908 рр., перевидані п’ять разів), «Дерев’яні мости» (1910 р., перевидані тричі), «Дерев’яні залізничні мости» (1917 р.) та багато інших. За чверть століття викладання у Київському політехнічному інституті Євген Оскарович виховав ціле покоління інженерів-будівельників та мостобудівників. Обраний у 1929 р. дійсним членом Академії наук України і захоплений новою галуззю техніки — електричним зварюванням, Є.О.Патон енергійно взявся за роботу в цьому напрямку. В 1930-ті роки розгорнувся його талант організатора колективних наукових досліджень, ініціатора встановлення тісних зв’язків науки та виробництва; з особливою силою цей талант виявився як у грізні роки війни, так і в часи післявоєнної відбудови економіки. Є.О.Патон заклав основи фундаментальних цілеспрямованих досліджень у галузі електрозварювання. Вирішення технічних завдань не обмежувалося розробкою утилітарних прийомів та методів, конструюванням відповідної технічної апаратури, — здійснювався вихід у теорію досліджуваних процесів, вивчалася фізико-хімічна природа технологічних процесів. Такий підхід давав змогу суттєво розширити наукові й технічні перспективи електричного зварювання металів і вийти на принципово нові горизонти досліджень, які давали численні теоретичні та практичні результати, що вели до розвитку науки про зварювання, створення нових галузей виробництва, прогресивних технологічних процесів та нових поколінь зварювальної техніки. Є.О.Патон та очолюваний ним колектив здійснили незабутній громадянський подвиг у роки Великої Вітчизняної війни. У найкоротший термін на одному з підприємств Уралу, куди було евакуйовано величезний танковий завод, колектив Інституту електрозварювання розв’язав ряд найскладніших наукових та інженерних завдань щодо розробки технології автоматичного зварювання під флюсом і запровадження його у виробництво передової військової техніки: танків, артилерійських систем, авіабомб та інших видів озброєння. Застосування автоматичного зварювання в оборонній промисловості дало винятково великий ефект і забезпечило можливість різкого збільшення випуску бойових машин, боєприпасів та озброєння високої якості. Десятки тисяч бронекорпусів танків, артилерійських самохідних установок, сотні тисяч авіабомб, снарядів, мін, іншого озброєння та боєприпасів було зварено автоматами Інституту електрозварювання. Це був дуже важливий внесок науки у перемогу над фашизмом. У 1943 р. Є.О.Патону було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Упродовж останніх років інститут під керівництвом Є.О.Патона не лише розширював технологічні й конструкторські розробки автоматичного зварювання під флюсом, але й перейшов до теоретичних та експериментальних досліджень у галузі металознавства — зварювання плавленням. Актуальними стали також проблеми вивчення міцності зварних з’єднань та конструкцій, що працюють в екстремальних умовах. Було закладено основи нового наукового напрямку — автоматичного регулювання зварювальних процесів. Є.О.Патон був палким прихильником застосування електрозварювання у мостобудуванні. Вінцем його інженерної діяльності, в якій він поєднав дві свої іпостасі — мостобудування та зварювання, — став цільнозварний міст через Дніпро у Києві, будівництво якого було завершено вже після смерті вченого. Цей міст по праву носить ім’я Є.О.Патона. На тлі багатьох видатних досягнень найбільше значення для розвитку науки мало створення Є.О.Патоном всесвітньо відомої науково-інженерної школи в галузі електрозварювання металів та електротехнології.