БАБКО АНАТОЛІЙ КИРИЛОВИЧ (1905-1968), хімік-аналітик 

Народився у м. Судженському Томської губернії у родині залізничника. З дитячих років захопився хімією, дослідами. Закінчив хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту (1927), працював у ньому. У 1930—1933 рр. викладав у Київському інституті харчової промисловості, в 1933—1941 рр. — у Київському університеті. В 1941—1968 рр. — завідуючий лабораторією Інституту загальної та неорганічної хімії АН України, водночас з 1944 р. — завідуючий кафедрою аналітичної хімії Київ-ського університету. Вивчав рівноваговий стан комплексних сполук у розчинах. Обгрунтував загальні положення східчастої дисоціації у розчинах. Розробив методику визначення складу комплексів, що містяться у розчині. Велике практичне значення мають його дослідження у галузі потрійних комплексів, а також дослідження каталітичних реакцій. Створив школу хіміків-аналітиків. 

У Київському політехнічному інституті А.К.Бабко пройшов добру школу в галузі аналітичної хімії в академіка М.О.Тананаєва, проте й сам виявив винятковий талант і працьовитість. Кафедра аналітичної хімії КПІ була великим дослідницьким центром, і це також сприяло формуванню дослідницького таланту А.К.Бабка, який, крім праці у лабораторії та виконання численних замовлень підприємств, почав вести ще й викладацьку роботу. Перейшовши у 1934 р. в Київський університет, а з 1937 р. водночас працюючи ще й в Інституті загальної та неорганічної хімії АН України, А.К.Бабко захистив кандидатську дисертацію «Вивчення алізаринату алюмінію» (1937), трохи згодом — докторську дисертацію «Вивчення процесів комплексоутворення до застосування внутрі-комплексних сполук у колориметрії». З 1941 р. і до кінця життя А.К.Бабко керував відділом аналітичної хімії Інституту загальної та неорганічної хімії АН України. Під час війни, перебуваючи разом з інститутом в евакуації в Уфі, він виконував важливі роботи для оборонної промисловості: провадив вивчення кольорових та рідкісних елементів уральських покладів руд, вивчав прилади запалювання авіамоторів, вів організацію контролю виробництва деяких нових сплавів. З 1944 р. він очолив кафедру аналітичної хімії Київського університету і викладав до кінця життя, багато зробивши для формування у Києві сильної школи хіміків-аналітиків.

А.К.Бабко розробив ряд методів аналізу, які широко використовувалися пізніше: титрометричний метод визначення кремнієвої кислоти у силікатах, вапняковий метод визначення лужних металів у силікатах та гірських породах, фотометричний метод визначення церію тощо. Головною справою його життя стало вивчення комплексних сполук та їх застосування в аналітичній хімії. Він довів, що стійкість та дисоціація утворених комплексних сполук залежить від кислотності розчину. Утворення комплексних сполук різної стійкості в той час ще недостатньо використовувалося для аналізу складних об’єктів.

Неодноразово робилися спроби застосувати утворення малодисоціюючих груп для прямого титрування. Головну трудність при цьому становить східчаста дисоціація комплексних сполук. А.К.Бабко експериментально, в циклі роботи з вивчення оксалатних комплексів алюмінію, довів східчастий характер утворення комплексних сполук. Особливе значення в аналітичній хімії має утворення нерозчинних комплексних сполук. Анатолій Кирилович довiв, що з органічних реагентів найбільше значення мають ті, що дають внутрікомплексні сполуки. Окрім використання самого процесу утворення комплексних сполук для реакцій осадження і розчинення, він вказав на застосування вже готових комплексних сполук як осаджувачів. Він підкреслював велике значення розчинності численних комплексних сполук в органічних розчинниках для аналітичної хімії. А.К.Бабко багато зробив для розширеного застосування екстракції в аналітичній хімії. Особливе місце у творчій спадщині вченого займали дослідження з фізико-хімічного аналізу комплексних сполук у розчині. Через ряд труднощів затрималося застосування фізико-хімічного аналізу для вивчення комплексоутворення в розчинах. А.К.Бабко розробив основи фізико-хімічного аналізу по відношенню до забарвлених сполук у розчинах, що дало змогу встановити склад багатьох сполук, а за допомогою принципів рівноваги розробити основні способи досягнення оптимальних умов. Велику увагу впродовж усього життя А.К.Бабко приділяв розвитку фотометричного аналізу, вважаючи, що теорія фотометричних методів аналізу повинна забезпечити таке розуміння реакції, щоб хімік міг керувати нею, обгрунтовано знаходити оптимальні умови і вибирати найкращий реагент при даному поєднанні елементів. Він першим запропонував об’єктивний критерій для вибору реагентів у фотометричному аналізі.

.К.Бабко розвинув і широко впровадив метод ізомолярних серій, шляхом якого встановлено склад і стійкість багатьох компонентів сполук у розчинах. В останні роки життя Анатолій Кирилович захопився хемілюмінесцентними реакціями та їх застосуванням в аналізі. На основі оригі-нальних досліджень було розроблено комплекс хемілюмінесцентних методик, які широко застосовуються і розвиваються в сучасній науці. Багато великих учених, досягнувши певного рівня, безпосередньо експериментів уже не проводять. А.К.Бабко працював експериментально практично до кінця своїх днів. Рецензуючи праці, він нерідко сам перевіряв твердження, які здалися йому сумнівними, а в роки евакуації в Уфі ночами, коли в лабораторії нікого не було, він сам розливав у пляшки запалювальну суміш. А.К.Бабко створив, напевно, найбільшу в Україні і відому за рубежем наукову школу хіміків-аналітиків, яка у своїх дослідженнях охопила найважливіші напрямки і розділи аналітичної хімії. Видатний хімік академік М.О.Тананаєв писав про А.К.Бабка: «Важко сказати, з ким можна порівняти А.К.Бабка у класі колег світового значення». Високу оцінку А.К.Бабку дав відомий учений академік Ю.А.Золотов (А.К.Бабко багато років тому був опонентом його докторської дисертації): «Це був висновок глибокий, розумний, він мене схвилював. Там були і критика, і побажання. Якщо взагалі бувають критичні зауваження, що дають задоволення критикованому, то зауваження у цьому відгуку були саме такими: обміркованими, конструктивними, в них була справжня зацікавленість у розвиткові наукового напрямку, який нас об’єднує... Анатолій Кирилович — людина, що любить свою справу, відповідальний, дуже визначний вчений і дбайливий наставник...»