СЕМЕНТОВСЬКИЙ Костянтин Максимович (літературний псевдонім — К. Калайденський)

Український етнограф, фольклорист і критик

Народився 1823 р. в с. Семеногірка (нині у складі с. Іркліїв Чорнобаївського району на Черкащині). У1839 р. закінчив Ніжинський фізико-математичний ліцей, служив у

канцелярії Чернігівського, а потім Полтавського і Харківського генерал-губернаторів.

У Харкові зблизився з Г. Квіткою-Основ’яненком, І. Срезневським, А. Метлинським, М. Костомаровим та іншими знавцями й аматорами української історії й етнографії, що значно вплинуло на його літературну долю. У 1843 р. в альманасі «Молодик» (Харків) надрукував опис святкових звичаїв на Слобожанщині, а також збірку святкових пісень. Перша велика праця К. Сементовського — «Очерки малороссийских поверий и обычаев, относящихся к праздникам». Проте вона стала лише початком більш об’ємного дослідження «Замечания по праздниках у малороссиян», надрукованого того самого року в журналі «Маяк» з доповненнями і зауваженнями І. Срезневського, А. Метлинського і М. Костомарова.

Статтею «Еще вот как думают областяне» К. Сементовський різко відгукнувся на негативне ставлення «Отечественных записок» до української мови й літератури.

У цей час виступив з критичним аналізом творів М. Костомарова «Переяславська ніч» (1843) і «Про історичне значення російської народної поезії» (1844).

Після смерті Г. Квітки опублікував у «Московитянине» його біографію (1843), яка стала важливим джерелом досліджень творчості й діяльності талановитого українського письменника.

У 1847 р. К. Сементовського було призначено чиновником особливих доручень при Орловському губернаторі. Продовжував наукову роботу: написав передмову до «Малоросійських і галицьких загадок» (1851), статтю «Про характерників і малоруські замовляння проти кулі» (у 1849 р. надіслана до Санкт-Петербурзького імператорського географічного товариства).

З 1858 р. К. Сементовський співробітничав у «Журналі для акціонерів», «Біржових відомостях». У 1865—1868 рр. публікував статті політичного й економічного змісту. Ранні праці К. Сементовського й нині привертають увагу дослідників.

Помер у 1902 р.