САМЧУК Улас Олексійович

Український письменник

Народився 20 лютого 1905 р. в с. Дермані (нині здолбунівський район Рівненської області) в родині селянина. Середню освіту здобув у Кременці. У роки національно-визвольних змагань ця територія, що до 1917 р. входила до складу Російської імперії, переходила то під владу Української Народної Республіки, то більшовиків, а зрештою тут утвердилися поляки. У 1927 р. був призваний до польського війська і відправлений служити на західний кордон Польщі, в Сілезію.

Перспектив для дальшого творчого розвитку письменника в Польщі не було, українська мова заборонялася, українців вважали за народ другого сорту і шлях до освіти їм перекривався. У. Самчук перейшов кордон І опинився в Німеччині. Тут він, вивчивши німецьку мову, влаштувався на роботу.

З 1928 р. співробітничав з «Літературно-науковим вісником», де надрукував свої оповідання й переклади з німецької.

У 1929—1931 рр. У. Самчук навчався в Українському Вільному університеті у Празі, де зійшовся з «празькою школою» українських літераторів, серед яких були О. Олесь, С. Черкасенко, Є. Маланюк та ін. У 1932—1937 рр. працював над романом-трилогією «Волинь», який згодом було висунуто на Нобелівську премію. У 1934 р. опублікував роман «Марія» — перший в українській літературі твір про голод 1933 р.

Протягом 1941 —1943 рр. У. Самчук знову в Україні. В умовах німецької окупації він спробував налагодити видавничу справу, об’єднати українську інтелігенцію. Організував випуск газети «Волинь», але окупанти призначили свого редактора. 1945 р. надрукував у Львові повість «Юність Василя Шеремети», відзначену премією «Українського видавництва». Він автор романів «Кулак» (про довоєнне життя України) і «Гори горять» (про Закарпатський край, відокремлений горами і державними кордонами від основної території України). 1943 р., розчарувавшись у спробах зробити щось корисне для України, письменник знову виїжджає за її межі.

1945—1947 рр. У. Самчук разом з іншими українськими митцями організовує у таборах «переміщених осіб» на території Західної Німеччини МУР (Мистецький український рух), але з 1947 р. почалося переселення мурівців в інші країни, і рух занепав. У. Самчук виїхав до Канади (1947) і надовго оселився в м. Торонто. Тут були написані три частини роману «ОСТ» (ч. 1 — «Морозів хутір», ч. 2 — «Темнота», ч. З — «Втеча від себе»). В романі «Чого не гоїть вогонь» (1959) ідеться про УПА, «На твердій землі» (1967) — про долю українських емігрантів у Канаді. У ці роки письменник підтримує зв’язки з нью-йоркською групою українських літераторів. Його герої цього періоду — ^природні люди» ніцшеанського типу, що наполегливо виборюють своє місце під сонцем, сильні духом, цілеспрямовані. За стилем розповіді цей твір близький до екзистенціалізму.

Цікавий матеріал про українську діаспору в Європі містять книги спогадів У. Самчука «П’ять по дванадцятій», «На білому коні», «На вороному коні», над якими він працював у останні роки свого життя.

Помер 9 липня 1987 р.