ШРАГ Ілля Людвигович

Громадський і політичний діяч, адвокат

Народився у 1847 р. на Чернігівщині. Брав активну участь у створенні та діяльності місцевої Громади, «Просвіти», а також Чернігівської архівної комісії (ЧАК). 27 травня 1903 р. його було обрано помічником голови ЧАК і впродовж року він фактично керував її роботою. Його доповідь «Особисті спогади про Чернігівську гімназію у зв’язку з перебуванням у ній Гліба Івановича Успенського» містить цікаві факти місцевої історії. Водночас за дорученням ЧАК готував покажчик статей історичного змісту, опублікованих у часопису «Черниговский листок», який 1861—1863 рр. видавав Л. Глібов. Був також причетний до впорядкування ґрунтовної «Програми для збирання відомостей археологічних, історичних та етнографічних по Чернігівській губернії», підготовленої з метою пожвавлення краєзнавчих студій. Завдяки І. Шрагу ЧАК перетворилася на справжній центр національно-визвольного руху, що занепокоїло місцеву владу. Після того як ЧАК вирішила відрядити депутацію до Полтави для участі в урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському, за нею було встановлено пильний нагляд. Зрештою, у березні 1904 р. внаслідок гострого конфлікту з губернатором І. Шраг відмовився від посади помічника голови ЧАК і разом з іншими представниками прогресивної інтелігенції (серед яких був М. Коцюбинський) вийшов з її складу.

Чимало зусиль доклав І. Шраг і до відкриття 1902 р. у Чернігові на основі багатющої колекції В. Тарновського Музею українських старожитностей, який сучасники вважали скарбницею української культури.

Усвідомлюючи нагальну потребу в налагодженні зв’язків з національно-культурними осередками Західної України, І. Шраг у 90-х роках XIX ст. систематично надсилав до львівського часопису «Правда» свої дописи — «Листи з Чернігівщини», що є цінним історико-краєзнавчим джерелом. У 1899 р. він став членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

Наприкінці 1917 р. І. Шраг увійшов до складу видавничого товариства «Сіверянська думка». Упродовж 1918—1919 рр., незважаючи на несприятливу політичну кон’юнктуру, Товариство надрукувало збірки творів Т. Шевченка і Б. Грінченка, історичні та культурологічні студії В. Модзалевського, В. Шугаєвського, Д. Дорошенка, П. Стебницького.

З червня 1917 р. — член Української партії соціалістів-федералістів. За часів Гетьманату йому було запропоновано посаду прем’єр-міністра, однак через хворобу він відмовився від неї.

Помер у 1919 р.