ОХІРОВСЬКИЙ Станіслав
ОХІРОВСЬКИЙ Станіслав
Філософ, історик, публіцист
Народився 1513 (1515) р. в с. Оріхівка Перемишлянської округи Руського воєводства у Польщі. Навчався у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, удосконалював знання у Венеції, Римі, Лейпцигу. Повернувшись 1543 р. на батьківщину, займався суспільно-політичною діяльністю.
Писав твори на історичні, політичні та релігійно-полемічні теми. Найвизначніші з них: «Про турецьку загрозу» (дві промови, видані у Кракові 1543 і 1544 р. які порушують актуальне на той час питання — згуртування європейських народів проти турецької експансії); «Про целібат» (1547), «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу» (1543, 1548); «Хроніки», які охоплюють п’ять років історії Польщі; «Промова на погреб Сигізмунда І» (1548). Памфлет «Відступництво Риму» — найгостріший анти папський твір часів Відродження в Європі і чи не найперший полемічний твір в українській літературі. Становлять інтерес також листи, діалоги, памфлети та промови С. Оріховського на різні теми.
Свій багатогранний талант С. Оріховський виявив у багатьох сферах духовної культури. В галузі філософії його найбільше цікавили питання, пов’язані з етикою і політикою. Він, власне, першим з українських полемістів виступив на захист православної віри.
Як типовий представник європейської політико-правової думки, С. Оріховський розробив концепцію природного права та суспільно-договірного походження держави, обстоював ідею держави як аристократичної республіки, очолюваної освіченим, підпорядкованим закону монархом.
Особливий інтерес учений виявляв до історії своєї Вітчизни, прагнув довести давність культурно-історичних традицій українського народу. На його думку, історик не повинен «нічого вигадувати, а має писати правду; не керуватися ні приязню, ні ненавистю». Історичний поступ він пов’язував з розвитком науки й освіти. Досконало володів українською, польською та латинською мовами, високо цінував старослов’янську. В його польсько мовних творах є багато лексичних і фонетико-морфологічних запозичень з української та старослов’янської мов.
С. Оріховський був найвизначнішою постаттю в східнослов’янській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали «українським (рутенським) Демосфеном» та «сучасним Цицероном».
Праці вченого ще за його життя друкувалися в багатьох країнах, а гуманістичні ідеї вплинули на становлення жанру полемічної літератури в Україні.
Помер у 1566 р.