ОСАДЧИЙ Тихон Іванович

Український економіст і земський статистик, громадсько-політичний діяч

Народився ЗО червня 1866 р. в с. Будище Черкаської області. 31890 по 1897 р. працював статистиком Херсонського і Симбірського земств. З 1904 р. вчителював у школах Київщини та Чернігівщини. Був організатором і постійним головою Сільськогосподарського кредитного союзу на Конотопщині. З 1917 р. — член Центрального комітету селянської спілки і член Центральної рада. У 1918 р. був одним з організаторів Всеукраїнського сільськогосподарського кооперативного союзу «Централ».

Т. Осадчий написав і опублікував кілька праць про селянське землеволодіння і землекористування.

Був представником соціально-історичного напряму в політекономії. Віддавав перевагу методологічним засадам німецької історичної школи. Соціальні відносини розглядав передусім як правові. Вважаючи юридичну надбудову первинною, Т. Осадчий твердив, що економічне становище людей безпосередньо залежить від правових відносин, оскільки «соціальне законодавство діє через психіку людей, торкаючись матеріальних умов». Він визнавав необхідність і доцільність соціальних реформ і певного державного регулювання економіки; намагався обґрунтувати їх напрями, межі, ступінь економічної доцільності тощо. Діяльність держави, на думку Т. Осадчого, має бути спрямована на організацію правильного самоврядування, освіти і зниження податків.

Праці Т. Осадчого містять переважно статистичний опис селянського господарства. Найважливіші з них: «Щербаковская волость Елисаветградского уезда Херсонской губернии» (1891), «Херсонское землевладение и херсонские землевладельцы» (1912), «Силы деревни. Хроника (1870—1900)» (1900).

Учений загалом негативно ставився до марксизму. В дослідженні «Общественный быт и проекты его улучшения в XIX ст.» (1902) він визнав марксизм як одну з доктрин побудови справедливого суспільства, проте зазначив, що вона утопічна і «не може мати практичного застосування». Недосконалість і обмеженість марксистського вчення Т. Осадчий вбачав в Ігноруванні ним психології людей, їхньої моралі.

Пропагував «теорію селянської емансипації», здійснення якої пов’язував з діяльністю інтелігенції. Інтелігенцію вважав головною рушійною силою в боротьбі за емансипацію селянства.

Після 1917 р. вчителював на Чернігівщині, брав участь у роботі кооперативних організацій.

Помер 24 грудня 1945 р.