ОЛЬЖИЧ Олег Олександрович (справжнє прізвище — Кандиба)

Український пост, учений і громадський діяч

Народився 1907 р. у Житомирі. Син класика української літератури О. Олеся. 15-річним юнаком разом з матір’ю емігрував на Захід (до Берліна, а згодом до Праги). Закінчивши гімназію, вступив на філософський факультет

Кардового університету. 1929 р. захистив докторську дисертацію з археології. Досвіду вченого-археолога набув, беручи участь в археологічних розкопках та працюючи в музеях Галичини, Чехословаччини, Югославії, Австрії. О. Ольжич став першорядним фахівцем зі слов’янської археології. Чимало його пошукових праць було видано різними європейськими мовами. Він читав лекції у Гарвардському університеті в США. Дбаючи про українську науку за кордоном, разом з іншими вченими заснував Український науковий інститут Америки. За його редакцією 1939 р. у Празі вийшов збірник наукових праць цього інституту.

Неабиякий вплив на формування О. Ольжича як поета-бор-ця, патріота України мала творчість поетів-неокласиків М. Зерова, П. Филиповича, Ю. Клена, Є. Маланюка та ін. Пророчі вірші О. Ольжича стугонять ритмом боротьби за незалежність Української держави. До літературної спадщини поета увійшли збірки «Цитаделя духа», «Рінь», «Вежі», «Підзамча». А першим його друкованим твором стало дитяче оповідання «Рудько», видане у Празі 1928 р. під псевдонімом О. Лемка.

У 90-х роках уже в незалежній Україні фундація ім. О. Ольжича випустила у світ книжку «Незнаному Воякові», в якій уперше зібрано чималий доробок поета-патріота: вірші, прозу, літературознавчі розвідки, епістолярну спадщину.

О. Ольжич був не тільки науковцем і поетом, а й визначним громадським і політичним діячем. Обстоюючи незалежність України, він вступив до ОУН, заснованої Є. Коновальцем, очолював її культурну референтуру, налагоджував випуск легальних і нелегальних брошур, відозв, плакатів. Брав активну участь у подіях на Карпатській Україні 1938—1939 рр., коли перед усім світом було задекларовано волю українців мати національну державу.

Під час другої світової війни був політичним в’язнем гітлерівського концентраційного табору «Заксенгаузен». У червні 1944 р. був замучений фашистами.

1994 р. в Україні був оголошений роком О. Ольжича. В містах України, а також у низці населених пунктів Німеччини, у Празі, Гарварді, Лігайтоні (США) відбулися вечори, конференції, виставки його пам’яті.